Бібліографічне посилання: Гуржій О.І. ВІЛЬНІ ВІЙСЬКОВІ МАЄТНОСТІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vilni_vijskovi_maietnosti (останній перегляд: 20.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВІЛЬНІ ВІЙСЬКОВІ МАЄТНОСТІ – одна з категорій маєтностей, земельних угідь (нерідко з руднями, будами, млинами, гуральнями, лісами, пасовиськами тощо), сіл і м-к у Гетьманщині 2-ї пол. 17–18 ст., які юридично становили держ. власність. Утворилися в ході національної революції 1648–1676 гол. чин. за рахунок відібрання та перерозподілу королівщин (володінь, що до цього часу безпосередньо належали Короні і надавалися за службу в тимчасове користування урядовцям Речі Посполитої), великої земельної власності монастирів (переважно катол.) і шляхти. За даними ревізії (перепису) 1729–30, чисельність дворів у в.в.м. Лівобережної України становила бл. 30 % дворів у всіх категоріях маєтностей. Їхнє оподатковуване нас. порівняно з посполитими приватних, монастирських і рангових володінь могло вільніше розпоряджатися земельними ділянками та особистим майном, займатися торгівлею, промислами, мисливством тощо, сплачуючи різноманітні податки і виконуючи повинності на користь місц. службового апарату й утримання війська. в.в.м. становили осн. земельний фонд для різноманітних пожалувань царів, гетьманів, полковників. У зв'язку з розвитком кріпосницьких відносин, а також через великодержавницьку політику уряду Російської імперії ця категорія маєтностей на кін. 18 ст. поступово зникла.