ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВІЛЬСОН ЕНДРЮ ЛІВІНГСТОН

  Бібліографічне посилання: Клименко О.В. ВІЛЬСОН Ендрю Лівінгстон [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vilson (останній перегляд: 17.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВІЛЬСОН ЕНДРЮ ЛІВІНГСТОН

ВІЛЬСОН (Wilson) Ендрю Лівінгстон (н. 15.10.1961) – брит. історик, політолог, дослідник сучасної історії та політики України. Закінчив Оксфордський ун-т (1984, за спеціальностями політологія, філософія та економіка), докторат у Лондонській шк. економіки та політ. наук (1992), отримав ступінь д-ра наук за дослідження "Сучасний український націоналізм: націоналістичні політичні партії в Україні" (1993). Викл. від-ня управління Лондонської шк. економіки та політ. наук (1992–93), ст. н. с. Сідней Сассекс Коледж (1992–98, зокрема в Програмі досліджень пострад. д-в). Від 1996 викладає українознавчі курси у Шк. слов'ян. та сх.-європ. досліджень (Лондон).

Спеціалізується з проблем посткомуніст. політики й політ. к-ри, ідентичності національної та націоналізму, парт. та держ. політики, політ. економії, геополітики пострад. д-в (див. Співдружність Незалежних Держав). Серед праць – монографії: "Український націоналізм у 1990-ті: вірування меншини", "Українці: неочікувана нація". Він співавтор 15 колективних монографій та бл. 20 статей в міжнар. реферованих журналах.

В. характеризує етнолінгвістичний стан України як баланс "двох мов та трьох культур" – україномовних українців (40 % нас.), російськомовних українців (33–34 %) і російськомовних росіян (22 %), співвідношення яких у різних регіонах України є нерівномірним. Саме ці етнічні, лінгвістичні та міжрегіональні, на думку в., розбіжності звужують "природну" базу укр. (етно)націоналізму, роблять його "віруванням меншості". Втім, вважає в., ця ідеологія є потенційно привабливою, її поширення, однак, може перешкодити побудові відкритої (для представників усіх етнічних груп, що мешкають в Україні) громадян. нації-д-ви (див. Громадянське суспільство). Такий перебіг подій може бути спровокований, зокрема, соціальним та екон. колапсом, ескалацією конфліктних відносин із Росією, посиленням рос. неоімперського націоналізму.

дата публікації: 2003 р.

Праці:
  1. Політичні організації в Україні [у співавт.]. "Сучасність", 1992, № 5
  2. Зовнішньополітичні орієнтації політичних партій України. "Політична думка", 1993, № 1
  3. Ukraine: Perestroika to Independence [у співавт.]. Macmillan, 1994
  4. Ukrainian Nationalism in the 1900s: A minority faith. Cambridge, 1997
  5. Nation-Building in the Post-Soviet Borderlands: The Politics of National Identities [у співавт.]. Cambridge, 1998
  6. Національна ідентичність в Україні. "Політична думка", 1999, № 3
  7. The Ukrainians: Unexpected Nation. New Haven–London, 2000 (2-ге вид. – New Haven–London, 2002).
Література:
  1. Kuzio Т. Scholarly study of Ukrainian nationalism in 1990s. "The Ukrainian Weekly", 1997, april 6
  2. Рябчук М. Український націоналізм: спроба (де)міфологізації. В кн.: Рябчук М. Від Малоросії до України: Парадокси запізнілого націєтворення. К., 2000
  3. Сисин Ф. (Не)сподівані українці. "Критика", 2002, № 5.

Посилання:
  • ГЕОПОЛІТИКА
  • ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО
  • ІДЕНТИЧНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНА
  • НАЦІОНАЛІЗМ
  • СПІВДРУЖНІСТЬ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ (СНД)

  • Пов'язані терміни:
  • ІСТОРИЧНА НАУКА В УКРАЇНІ ТА В УКРАЇНСЬКІЙ ДІАСПОРІ
  • МІФ ІСТОРИЧНИЙ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)