ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВІТАШЕВСЬКИЙ МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. ВІТАШЕВСЬКИЙ Микола Олексійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vitashevskyj (останній перегляд: 15.12.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВІТАШЕВСЬКИЙ МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ

ВІТАШЕВСЬКИЙ Микола Олексійович (20(08).09.1857 – 21.06. 1918) – літератор, актор, етнограф, революціонер, мемуарист. Н. в м. Одеса. Із дворян Херсонської губернії, син тираспольського нотаріуса О.Віташевського. 1875 закінчив реальне уч-ще в Миколаєві, після чого навч. у Новорос. ун-ті (Одеса). 1876 випустив зб. "Мысли провинциалов". 1877, перебуваючи з батьком за кордоном, установив зв'язки з редакцією рос. "якобинського" ж. "Набат" (Цюріх, Швейцарія), став її агентом. Повернувшись, виступав у любительських виставах, створив мандрівну трупу задля заробітку грошей на соціаліст. діяльність. Видав 1-ше число легального політ. час. "Эхо" (2-ге заборонила цензура). Увійшов до народницького гуртка, зорганізованого І.Ковальським. Арештований 11 лют. (30 січ.) 1878 (чинив опір жандармам і був поранений). За вироком проведеного в Одесі 31 лип. – 5 серп. (19–24 лип.) військ.-окружного суду покараний на 6 років каторги (термін було скорочено на третину, оскільки в. вважався неповнолітнім).

До осені 1880 утримувався в Новобілгородській центр. в'язниці (слобода Печеніги Вовчанського пов. Харків. губ., нині с-ще міськ. типу Печенізького р-ну Харків. обл.), потім – у Мценській пересильній (м. Мценськ, нині Орловської обл., РФ). 1881 етапований до Іркутської тюрми (там записав спомини про засланого до Сибіру М.Чернишевського, познайомився з В.Короленком), надалі – на Кару Нерчинської округи (Забайкалля, Росія). 1882 звинувачений у сприянні втечі каторжан і залишений в ув'язненні. Від 1883 – на сибірському поселенні. Представив Рос. геогр. т-ву дослідження місц. побуту й фольклору якутів, видав низку наук. розвідок, друкував публіцистичні та белетристичні твори.

1897 повернувся в Україну, в Херсоні служив статистиком земської управи, згодом оселився в Одесі, був на такій самій посаді, як і в Херсоні. На поч. 20 ст. мешкав у Миколаєві, співробітничав у місц. пресі. 1905 в Полтаві налагоджував видання газ. "Полтавщина". 1906 – секретар петерб. час. "Мысль"; удруге заарештований (за антиурядову пропаганду). По 3-місячному ув'язненні в тюрмі "Хрести" висланий за кордон. У Женеві (Швейцарія) на стипендію Петерб. АН систематизував краєзнавчі матеріали, зібрані на засланні. Від 1909 – знову в Одесі, звідки, не знайшовши засобів для існування, вимушено переїхав до Санкт-Петербурга, працював нічним коректором, літ. редактором. Злидарював, хворів, але відмовився просити про відновлення йому дворянських прав, яких був замолоду позбавлений як політ. злочинець.

Автор брошури "Старая и новая якутская ссылка" (1907) та спогадів, уміщених у журналах "Былое" (1906–07), "Наша страна" (1907), "Минувшие годы" (1908), "Голос минувшего" (1914).

П. у м. Москва.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Справа Ковальського й товаришів в Одесі. "Листи Громади", 1878, № 1
  2. Виташевская А. Н.А.Виташевский. "Каторга и ссылка", 1924, кн. 11
  3. Заметка Н.А.Виташевского о Н.Г.Чернышевском. Там само, 1929, кн. 7.

Посилання:
  • ЧЕРНИШЕВСЬКИЙ МИКОЛА ГАВРИЛОВИЧ
  • ХЕРСОН, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ХЕРСОНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • КОРОЛЕНКО ВОЛОДИМИР ГАЛАКТІОНОВИЧ
  • МОСКВА
  • МИКОЛАЇВ
  • ОДЕСА
  • ПОЛТАВА
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)