Бібліографічне посилання: Науменко К.Є. ВІТОВСЬКИЙ Дмитро [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vitovskyj_D (останній перегляд: 20.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВIТОВСЬКИЙ Дмитро (псевд. – Гнат Буряк) (08.11.1887–04.08. 1919) – військ. та політ. діяч, полковник УГА. Батько Я.Вітовського. Н. в с. Медуха (нині село Галицького р-ну Iвано-Франк. обл.). Закінчив (1907) г-зію у Станіславі (нині м. Iвано-Франківськ), навч. у Львів. ун-ті на правничому ф-ті. 1910 відрахований за участь у студентському антипольс. виступі. Закінчив юрид. ф-т Краківського ун-ту. Від 1911 – адвокат у Станіславі, діяч радикальної партії та січового руху (див. 0Український січовий союз). У роки Першої світової війни – сотник Легіону Українських січових стрільців, учасник боїв на рос. фронті у Карпатах і на Поділлі (1914–15), визначний ідеолог галицького стрілецтва. Від січ. 1916 – комісар м. Ковель, організатор укр. шкільництва на Волині, нач. штабу вишколу УСС, референт з укр. справ при штабі австрійс. корпусу на Правобережжі (1918). Восени 1918 – голова Центр. військ. к-ту у Львові, організатор і кер. Листопадової національно-демократичної революції в Галичині 1918, 1-й команд. Української Галицької армії, Держ. секретар військ. справ уряду ЗУНР, провідник військ. буд-ва, ініціатор об'єднання з УНР. Автор низки статей нац.-держ. спрямування, військ.- істор. нарисів. Від квіт. 1919 – чл. військ.-дипломатичної делегації ЗУНР на 0Паризькій мирній конференції 1919–1920.

1919 під час повернення літаком в Україну загинув у авіакатастрофі. Похований у м. Берлін (Німеччина).