ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВІТТЕ СЕРГІЙ ЮЛІЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Лавров Ю.П. ВІТТЕ Сергій Юлійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vitte_S (останній перегляд: 12.12.2017)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВІТТЕ СЕРГІЙ ЮЛІЙОВИЧ

ВІТТЕ Сергій Юлійович (29 (17).06.1849–13.03(28.02).1915) – держ. діяч Російської імперії кін. 19 – поч. 20 ст., статс-секретар, граф (1905). Н. в м. Тифліс (нині Тбілісі, Грузія) в родині держ. чиновника. Вищу освіту здобув на фіз.-мат. ф-ті Новорос. ун-ту (Одеса). 1869 почав працювати у від. служби руху Одес. залізниці (від 1870 – нач.). Після завершення наприкінці 1870-х рр. буд-ва приватних Пд.-Зх. залізниць їхній власник I.Бліох запросив в. на посаду нач. експлуатаційного від., а згодом (1886) призначив управителем цих залізниць. 1881, дізнавшись про вбивство народовольцями імп. Олександра II, в., як переконаний монархіст, виступив ініціатором створення таємної орг-ції, яка мала знищувати у Росії й за кордоном терористів – ворогів самодержавства. Орг-ція отримала назву "Священна дружина", а в. став її гол. представником у Києві. Однак через півроку, розчарувавшись у діяльності орг-ції, вийшов з її складу. 1883 підготував і видав кн. "Принципи залізничних тарифів щодо перевезення вантажів", яка принесла йому популярність. Восени 1888 в. як управитель Пд.-Зх. залізниць попередив міністра залізниць про можливу катастрофу імператорського потягу у зв'язку з несправністю залізничної колії. До нього не прислухалися, і 17 жовт. 1888 у с. Борки поблизу Харкова (нині смт 0Бірки Харків. обл.) сталася катастрофа. Цей факт відіграв надзвичайно велику роль у його подальшій службовій кар'єрі. Уже 1889 за бажанням імп. Олександра III його було призначено дир. департ. залізниць Мін-ва фінансів, у лют. 1892 – міністром шляхів сполучення, а в серп. цього ж року – міністром фінансів. На цій посаді перебував до серп. 1903, справляючи великий вплив на весь екон. і політ. розвиток країни.

За ініціативи і під безпосереднім кер-вом в. у Росії було запроваджено винну монополію, що стала одним із гол. джерел рос. бюджету, споруджено Транссибірську магістраль, проведено грошову реформу на основі золотого обігу (1897), укладено митні угоди з Німеччиною (1894, 1904). Впроваджувана ним політика прискореного розвитку капіталізму була нерозривно пов'язана із залученням іноз. капіталу в пром-сть і банки, з держ. закордонними позиками, які досягли бл. 3 млрд рублів, з політ. зближенням із Францією. На іноз. капіталах в 1890-х рр. виросла майже вся металургія Пд. Росії, і в роки екон. кризи 1899–1903 в. зробив усе можливе, щоб врятувати її від розорення: надавав через Держ. банк багатомільйонні позики у вигляді уставних і неуставних позик, нові держ. замовлення на залізничне обладнання, продовжував залізничне буд-во. Намагаючись розширити базу капіталіст. розвитку в країні шляхом добровільного переходу селян з общинної до приватної власності, в. 1902 за підтримки міністра внутр. справ Д.Сипягіна створив під своїм головуванням Особливу нараду щодо потреб с.-г. пром-сті. На ній було засновано 82 губернських і 536 повітових дворянських к-тів, які 1903 висловилися за добровільний перехід селян від общинного володіння землею до подвірного.

В галузі зовн. політики в. намагався всіляко протидіяти агресивним намірам Японії на Далекому Сх. і з цією метою сприяв зближенню Росії з Китаєм, протестував проти захоплення царським урядом міст Порт-Артур (нині Люйшунь) і Дальний (нині Далянь, обидва Китай), уклав з Китаєм оборонний договір проти Японії та угоду про буд-во Китайс.-Сх. залізниці в Маньчжурії (істор. назва пн. сх. ч. Китаю). Вважаючи Росію економічно і військово не підготовленою до воєн. дій на Сх., в. доводив необхідність угоди з Японією. Така позиція суперечила намірам Миколи II та близького до нього оточення, і в серп. 1903 в. залишив посаду міністра фінансів, зайнявши другорядну – голови к-ту міністрів.

Під час революції 1905–1907 в. багато зробив для захисту монархічної влади в країні: очолив рос. делегацію, яка 1905 в Портсмуті (шт. Нью-Гемпшір, США) підписала мирну угоду з Японією, за що отримав графський титул; у дні жовтневого всерос. політ. страйку 1905 умовив Миколу II схвалити програму поступок великій буржуазії, які відображені в Маніфесті 17 жовт. 1905. Протягом 1905–06, очолюючи РМ, в., з одного боку, проводив переговори з лідерами ліберальної буржуазії про їх участь в уряді, а з ін. – надіслав війська із Санкт-Петербурга для придушення Моск. збройного повстання, виступив ініціатором відправки військ. каральних експедицій до Прибалтики, Польщі та Сибіру. 1906 домігся від іноз. банкірів надання Росії позики у 2,25 млрд франків, яка значною мірою була використана для придушення революції. Однак, незважаючи на всі ці кроки, в. не здобув прихильності як з боку Миколи II, так і його придворних. Реакційна преса звинувачувала його в тому, що він у Портсмуті зробив надто великі поступки Японії. 16 квіт. 1906 в. вийшов у відставку, залишившись чл. Держ. ради та головою к-ту фінансів. 1907–12 в. підготував свої спогади про екон. і політ. життя Росії від 70-х рр. 19 ст. до поч. 20 ст., подавши в них характеристику найважливіших подій та багато портретів тодішніх держ. діячів.

П. у м. Петроград (нині С.-Петербург).


Праці:
  1. Воспоминания, т. 1–3. М., 1960.
Література:
  1. Кони А.Ф. Сергей Юльевич Витте. Отрывочные воспоминания. М., 1925
  2. Тарле Е.В. Граф С.Ю. Витте. Опыт характеристики внешней политики. Л., 1927
  3. Сидоров А.Л. Граф С.Ю. Витте и его "Воспоминания". В кн.: Витте С.Ю. Воспоминания, т. 1. М., 1960
  4. Ананьич Б.В., Ганелин С.Ю. Витте. "Вопросы истории", 1990, № 8
  5. Водовозов в.В. Граф С.Ю.Витте и император Николай II. М., 1992.

Посилання:
  • МИКОЛА II
  • ОЛЕКСАНДР ІІ
  • РЕВОЛЮЦІЯ 1905–1907 В УКРАЇНІ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РУБЛЬ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

  • Пов'язані терміни:
  • БЛАВАТСЬКА ОЛЕНА ПЕТРІВНА
  • ДУРНОВО ПЕТРО МИКОЛАЙОВИЧ
  • ІГНАТЬЄВ ОЛЕКСІЙ ПАВЛОВИЧ
  • КОМІТЕТ МІНІСТРІВ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
  • КОМПАРТІЙНО-РАДЯНСЬКА СИСТЕМА ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В СРСР: ТВОРЕННЯ, ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ, КРАХ
  • МАНІФЕСТ 17 ЖОВТНЯ 1905, НАЙВИЩИЙ МАНІФЕСТ (ВЫСОЧАЙШИЙ МАНИФЕСТ)
  • МИКОЛА II
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ (КПІ)
  • НІМЦІ В УКРАЇНІ
  • НОЛЬДЕ БОРИС ЕМАНУЇЛОВИЧ
  • ОЛЕКСАНДР ІІІ
  • ПІХНО (ПИХНО) ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • РЕВОЛЮЦІЯ 1905–1907 В УКРАЇНІ
  • СИНДИКАТ ЦУКРОЗАВОДЧИКІВ
  • ВИШНЕГРАДСЬКИЙ ІВАН ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ЗАЛІЗНИЧНЕ БУДІВНИЦТВО В УКРАЇНІ 19 – ПОЧАТКУ 20 СТОЛІТЬ
  • ЗОЛОТИЙ РУБЛЬ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)