ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВІТИК СЕМЕН ГНАТОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Рубльов О.С. ВІТИК Семен Гнатович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vityk_S (останній перегляд: 11.12.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВІТИК СЕМЕН ГНАТОВИЧ

ВІТИК Семен Гнатович (1875 – 10.10.1937) – галицький політик. Н. в с. Верхні Гаї (нині село Дрогобицького р-ну Львів. обл.) у сім'ї залізничника. Навч. у Дрогобицькій г-зії. Закінчив Перемишльську г-зію та Львів. ун-т. 1892 познайомився з I.Франком, був секретарем Русько-української радикальної партії, очолюваної I.Франком та М.Павликом. Після розколу партії (1899) – один із засн. і лідерів Української соціал-демократичної партії Галичини, чл. її ЦК, депутат австрійс. парламенту (1907–18). Чл. президії нац. ради ЗУНР, чл. президії Трудового конгресу, міністр у галицьких справах УНР (1919). 1919– 25 – на еміграції у Відні, де займав радянофільські позиції, видавав час. "Нова громада" (1923–25). Чл. КП(б)У від 1925.

1925 приїхав в УСРР, де працював редактором ж. "Червоний клич" ЦК укр. секції Міжнародної організації допомоги борцям революції (1925–27), був чл. правління Держ. вид-ва України (1927–30), секретарем Всеукр. т-ва культ. зв'язків із закордоном (ВУТОКЗ) (1929–31), зав. від. КПЗУ, Iстпарту при ЦК КП(б)У (1931–33). Підготував до друку кн. "Польща і Україна", залишив спогади про I.Франка. 22 берез. 1933 ув'язнений ДПУ УСРР у "справі УВО" (див. "Української військової організації" справа 1933). Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 23 верес. 1933 засуджений до десяти років позбавлення волі. Покарання відбував у Верхнєуральському політ. ізоляторі (Челябінська обл., РФ). 2 жовт. 1937 Особливою трійкою УНКВС СРСР по Челябінській обл. засуджений до смертної кари за те, що під час ув'язнення "виявляв свої контрреволюційні переконання й непримиренно ворожі настрої щодо керівництва партії та уряду", "вороже настроєний до НКВС й наглядскладу тюрми, порушував правила в'язничного режиму".

Страчений у м. Верхнєуральськ. Реабілітований рішенням Військ. трибуналу Київ. військ. округу від 4 лип. 1958.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Борці за возз'єднання: Біографічний довідник. Львів, 1989
  2. Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20–50-ті роки ХХ ст.). К., 1994.

Посилання:
  • ФРАНКО ІВАН ЯКОВИЧ
  • ІСТПАРТИ
  • МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОПОМОГИ БОРЦЯМ РЕВОЛЮЦІЇ (МОДР)
  • ПАВЛИК МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ
  • РУСЬКО-УКРАЇНСЬКА РАДИКАЛЬНА ПАРТІЯ (РУРП)
  • ТРУДОВИЙ КОНГРЕС УКРАЇНИ
  • УКРАЇНСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ (УВО)
  • УКРАЇНСЬКА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА ПАРТІЯ
  • ВІДЕНЬ

  • Пов'язані терміни:
  • АКТ ЗЛУКИ (1919)
  • КАЛЮЖНИЙ НАУМ МИХАЙЛОВИЧ
  • КОНСТИТУЦІЙНІ АКТИ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • КОСМОС, ВИДАВНИЦТВО
  • ЛАДАН ПАВЛО СТЕПАНОВИЧ
  • РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (РНМ УНР)
  • РУСЬКО-УКРАЇНСЬКА РАДИКАЛЬНА ПАРТІЯ (РУРП)
  • ТРУДОВИЙ КОНГРЕС УКРАЇНИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)