ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВІЗАНТІЯ

  Бібліографічне посилання: Котляр М.Ф. ВІЗАНТІЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vizantiia (останній перегляд: 22.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВІЗАНТІЯ

ВІЗАНТІЯ, Візантійська імперія – умовна назва середньовічної д-ви, що була наступницею сх. ч. колиш. Рим. імперії (див. Рим Стародавній), введена істориками у 18 ст. Утворена від назви колиш. мегарської колонії Візантій на узбережжі Босфору Фракійського (нині протока Босфор), на місці якої імп. Константин I Великий 326 заснував м. Константинополь, куди 330 було перенесено з Рима столицю Рим. імперії. 395 імперія була розділена на Зх. Римську зі столицею в Римі й Сх. Римську (Візантійську) зі столицею в Константинополі. 476 Зх. імперія офіційно припинила своє існування, а Сх. збереглась, її продовженням стала середньовічна д-ва, імператори й верхівка якої наполягали на держ. і культ. спадкоємності від Рим. імперії, називали країну Романією, а себе – ромеями (римлянами), до 8 ст. держ. мовою тут залишалася латина. На Русі її іменували Грец. країною, її жителів – греками, бо вже у 9 ст. всі вони розмовляли грец. (середньовічною) мовою.

Перший розквіт в. пов'язаний з ім'ям імп. Юстініана I (527–565), який завоював 533– 534 Пн. Африку, 535–555 – Італію, 554 – частину Іспанії. Він поставив у залежність від себе країни Закавказзя і Передньої Азії. Однак уже наприкінці 6 ст. імперія почала втрачати набуте, значною мірою внаслідок наступу слов'ян на її пн. й зх. рубежах. Цей наступ почався ще в роки царювання Юстініана I, який воював з одними слов'ян. вождями, а ін. запрошував на службу. Дехто з істориків ( Б.Рибаков, П.Толочко) вважає, що на початку правління Юстініана I до нього на службу приходив один із засн. КиєваКий. Спроба Юстініана I і його наступників спертися на кочовиків- аварів у боротьбі проти слов'ян створила загрозу для самої в., яку ледве вдалося подолати. Після періоду занепаду (7 – серед. 8 ст.) почалося відродження в. Велику роль у держ. буд-ві й зовн. політиці в. відігравала християнська церква (від 1054 її стали називати православною, див. Православ'я). Константиноп. патріархи (див. Константинопольський патріархат) змагалися з рим. єпископами (рим. папами; див. Ватикан) за панування в християн. світі. Однак в 11 ст. в країні настав період феод. усобиць, що її ослабили. в. втратила майже всю Малу Азію й володіння в Італії. Новим піднесенням імперія зобов'язана імп. Алексієві I Комніну (1081–1118), який приборкав заколотників-феодалів, 1091 зумів відбити натиск печенігів і відібрати у турків-сельджуків Малу Азію. Наприкінці 12 ст. імперія знову опинилася на межі загибелі. Посилення феод. роздробленості й зменшення військ. потенціалу в часи царювання династії Ангелів (1185–1204) дали змогу учасникам 4-го хрестового походу 1204 штурмом взяти й розграбувати Константинополь (див. Хрестові походи). На захопленій хрестоносцями тер. в. було створено Лат. імперію (1204–61). На решті тер. в. виникли Нікейська імперія (1204–61), Трапезундська імперія (1204–1461) і Епірський деспотат (1204–1337). 1261 нікейському імп. Михаїлові VIII Палеологу (остання імператорська династія у в. 1261– 1453), що спирався на сильний нац.-визвол. рух у Малій Азії проти латинників, поталанило відновити в. імперію. Почався останній етап її існування. Ні в 13, ні в наступних століттях імперія не змогла відновити колиш. могутність і політ. вплив. На поч. 14 ст. почався глобальний наступ турків-османів на в. Вони спершу захопили майже всю Малу Азію, 1354 – Галліполі (нині м. Геліболу), 1361 – Адріанополь (нині м. Едірне; обидва Туреччина), 1430 заволоділи Фессалоніками (нині м. Салоніки, Греція), а 29 трав. 1453 султан Мегмед II штурмом здобув Константинополь. Імперія перестала існувати.

В. вела широку міжнар. торгівлю, експортуючи (і продаючи на місці заїжджим купцям) дорогоцінні шовкові й парчові тканини, ювелірні вироби, парфуми, вина, фрукти та ін. предмети розкоші, а також вовняні тканини, ремісничі вироби, коней та ін. Уряд провадив політику приваблювання іноз. купецтва на торги в імперії, даруючи йому різні пільги (угода Київської Русі з в. 907 надавала надзвичайні пільги рус. купцям). Торгуючи з усім тогочасним світом, імперія приділяла значну увагу зносинам з Пн. Причорномор'ям та Кримом, з міст яких, насамперед Херсонеса Таврійського, одержувала необхідні для неї продукти с. госп-ва, передусім зерно для потреб Константинополя. Гол. торг. контрагентом в. на Русі був Київ, тут існували заїжджі двори і християн. церква для візант. купців. З Русі до в. довозили також хутра, віск, мед, продукцію лісових промислів, а також рабів.

В. протягом майже тисячоліття була найсильнішою д-вою в світі. Її політ. впливу зазнали всі країни і народи Європи та багато – на Бл. і Серед. Сході. Цей вплив ґрунтувався не тільки на військ. силі імперії. в. провадила також умілу й гнучку зовн. політику, користувалася для досягнення політ. мети засобами екон., ідеологічного (церк.) і культ. тиску. Завдяки цьому панівні й освічені прошарки народів Сх. й Пд. Європи з перебігом часу зробилися носіями заг.-культ. традиції. На поч. 1970-х рр. Д.Оболенський запропонував термін "візантійське співтовариство націй", зауваживши, що візант. к-ра та її спадщина справляли на чимало країн настільки сильний вплив, що цілком виправданим буде вважати їх єдиним міжнар. співт-вом. 865 від в. прийняла хрещення Болгарія, у 870-х рр. – сербські князівства, 988–990 – Київ. Русь (див. Хрещення Київської Русі).

В. була гол. дипломатичним й екон. партнером Київ. Русі аж до часів Ярослава Мудрого. Виникнення першого держ. об-ня на сх.-слов'ян. землях – Київ. князівства Аскольда ознаменувало вихід Русі на міжнар. арену. 18 черв. 860 рус. флот на чолі з Аскольдом вдерся до бухти Золотий Ріг і обложив Константинополь. Імп. Михаїлу III довелося сплатити контрибуцію й надати привілеї рус. купцям на землях в.

Створення Давньорус. д-ви (Київ. Русі) й утвердження кн. Олега в Києві ознаменувало появу сильної країни, з якою довелося рахуватись урядові в. 907 Олег на чолі величезного флоту та суходольного війська напав на в. і змусив імператорів-співправителів Лева VI й Александра просити миру. Поряд з чималою контрибуцією візант. уряд відновив привілеї для рус. купців, які вони одержали завдяки Аскольду, але згодом втратили. Попередня угода 907 і мир 911 між в. і кн. Олегом були першими (що збереглися) текстами дипломатичних актів Давньорус. д-ви.Походи Русі на Візантію, як можна судити зі змісту тих угод між ними, що були вписані до "Повісті временних літ", диктувалися насамперед екон. інтересами сх.-слов'ян. д-ви: в. була гол. і до серед. 11 ст., по суті, єдиним ринком збуту надлишкового продукту, що його здобували князі з дружинниками у вигляді данини (насамперед полюддя) із залежного нас. країни. Продаючи на візант. торгах хутра, мед, віск, зерно, продукти харчування й лісових промислів, рус. князі й бояри купували предмети розкоші (коштовні тканини, дорогоцінну зброю, прикраси, вино, фрукти та ін.). Менш вдалими виявилися походи на в. наступника Олега Ігоря Старого 941 і 944, після яких рус. купецтво втратило частину привілеїв на візант. ринках. Наступниця й дружина Ігоря княгиня Ольга зав'язала мирні стосунки з імперією й відвідала Константинополь на чолі посольства, вела переговори з імп. Константином VII Багрянородним. Зате спроби Святослава Ігоревича закріпитись у Нижньому Подунав'ї внаслідок кампаній 968 і 969–971 закінчилися невдачею. Київ. Русь була змушена зректися володінь у Криму (за винятком сх., де в серед. 10 ст. утворилося Тмутороканське князівство), її витіснили з Подунав'я і відтіснили від Чорного м. Новий етап міждерж. стосунків Київ. Русі з в. настав за князювання Володимира Святославича. Він одружився з сестрою імп. Василія II Болгаробійця 0Анною, потіснив в. у Криму. Його наступник Ярослав Мудрий продовжував провадити мирну політику щодо в., незважаючи на війну з імперією 1043, спровоковану імп. Константином IX Мономахом.

Помітне місце у "візантійському співтоваристві націй" посідала Київ. Русь. Ств. в серед. 9 ст. видатними церк. і культ. діячами святими Кирилом і Мефодієм слов'ян. писемність стала проникати на Русь ще до запровадження там християнства, але поширилася лише після хрещення Київської Русі, оскільки християн. богослужіння неможливе без церковно-літургійних книг. Першими церковнослужителями на Русі були греки й, мабуть, болгари. Церква Київ. Русі (в ранзі митрополії) перебувала в канонічній юрисдикції Константиноп. патріархату. За невеликими винятками (Іларіон, Климент Смолятич) митрополитами в Києві були греки, котрих надсилали з Константинополя. На Русі наприкінці 10–11 ст. швидко й масштабно засвоювалася багата спадщина візант. к-ри. Вона відіграла величезну роль у становленні книжкової справи, утворенні й розвитку на Русі шкіл архітекторів, живописців, мозаїчників, ювелірів та ін.

Вступ Київ. Русі в добу удільної роздробленості в серед. 12 ст. порушує її цілісну зовн. політику. Відтоді князівства, що складали федеративну Давньорус. д-ву, проводять самостійні зносини з іноз. д-вами. Стосунки з в. перебирають гол. чин. Галицьке князівство і Волинське князівство. Їхні князі спираються на в. у зовн.-політ. справах, втручаються у справи візант. (1164 галицький кн. Ярослав Володимирович надав притулок майбутньому імп. Андроніку I Комніну), допомагають імперії захищатися від кочовиків (1197 чи 1198 галицько-волин. кн. Роман Мстиславич розгромив половців, що підступали до Константинополя). Однак розпад Давньорус. д-ви, підкорення її монголо-татарами унеможливили дальші стосунки Русі з Візантією.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Успенский Ф.И. История Византийской империи, т. 1–3. СПб.– М.–Л., 1913–48
  2. Васильев А.А. История Византии. Л., 1925
  3. Левченко М.В. Очерки по истории русско-византийских отношений. М., 1956
  4. История Византии, т. 1–3. М., 1967
  5. Оболенский Д.Д. Византийское содружество наций. М., 1998.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АНДРОНІК І КОМНІН
  • АСКОЛЬД
  • АВАРИ
  • ГАЛИЦЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ІГОР, ІГОР СТАРИЙ
  • ІЛАРІОН
  • ХЕРСОНЕС ТАВРІЙСЬКИЙ, АНТИЧНЕ І ВІЗАНТ. МІСТО В КРИМУ
  • ХРЕЩЕННЯ РУСІ 987–989
  • ХРЕСТОВІ ПОХОДИ
  • ХРИСТИЯНСТВО НАРОДНЕ
  • КИЙ
  • КЛИМЕНТ СМОЛЯТИЧ, КЛИМ СМОЛЯТИЧ
  • КОНСТАНТИН VII БАГРЯНОРОДНИЙ
  • КОНСТАНТИНОПОЛЬ
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • КИРИЛО ТА МЕФОДІЙ
  • МЕГМЕД II АЛЬ ФАТІХ
  • ОЛЕГ
  • ОЛЬГА
  • ПЕЧЕНІГИ
  • ПОХОДИ РУСІ НА ВІЗАНТІЮ
  • ПОЛЮДДЯ
  • ПОЛОВЦІ
  • ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ
  • ПРАВОСЛАВ'Я
  • РОМАН МСТИСЛАВИЧ, РОМАН-БОРИС МСТИСЛАВИЧ
  • РИБАКОВ БОРИС ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • РИМ СТАРОДАВНІЙ
  • СВЯТОСЛАВ ІГОРЕВИЧ
  • ТМУТОРОКАНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ТОЛОЧКО ПЕТРО ПЕТРОВИЧ
  • УДІЛЬНА РОЗДРОБЛЕНІСТЬ
  • ВАСИЛІЙ II БОЛГАРОБІЙЦЯ
  • ВАТИКАН
  • ВОЛОДИМИР СВЯТОСЛАВИЧ СВЯТИЙ
  • ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ЯРОСЛАВ МУДРИЙ, ЯРОСЛАВ-ГЕОРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ЯРОСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • УКРАЇНА, ДЕРЖАВА: ХАРЧУВАННЯ ТА ЇЖА
  • УКРАЇНА, ДЕРЖАВА: МІФОЛОГІЧНІ ВІРУВАННЯ
  • АДАЛЬБЕРТ МАГДЕБУРЗЬКИЙ
  • АКТИ ІСТОРИЧНІ
  • АЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • АНАСТАСІЯ ЯРОСЛАВНА
  • АНДРІЙ БОГОЛЮБСЬКИЙ
  • АНДРІЙ ПЕРВОЗВАННИЙ
  • АНДРОНІК І КОМНІН
  • АНТІОХІЙСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • АНТИЧНІ ДЕРЖАВИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР
  • АПОКРИФИ
  • АРДАГАСТ
  • АСКОЛЬД
  • АТТІЛА
  • АВАРИ
  • АВРААМКИ ЛІТОПИС
  • АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА
  • БАСИЛЕЙ, ВАСИЛЕВС
  • БЕРТИНСЬКІ АННАЛИ
  • БІДЛО ЯРОСЛАВ
  • БОБОЛИНСЬКИЙ ЛЕОНТІЙ
  • БОГОМИЛЬСТВО
  • БОЛГАРИ ДУНАЙСЬКІ
  • БОСПОРСЬКЕ ЦАРСТВО
  • БУТКОВ ПЕТРО ГРИГОРОВИЧ
  • ЧЕРНЕЦТВО, ЧЕРНЕЦТВО В ХРИСТИЯНСТВІ
  • ЧЕТЬЇ МІНЕЇ
  • ЧОРНОГОРІЯ
  • ДЕРЖАВА ЯК ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ ФЕНОМЕН
  • ДНІПРО
  • ДОБРУДЖА
  • ДОГОВОРИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ З ВІЗАНТІЄЮ
  • ДРЕВНЕЙШИЕ ИСТОЧНИКИ ПО ИСТОРИИ ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ
  • ДУКАТ
  • ДУХОВЕНСТВО
  • ДУНАЙ
  • ДВОРНІК ФРЕНСІС
  • ДИПЛОМАТІЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
  • ЄФРЕМ
  • ЄГИПЕТ
  • ЕМАЛЬ
  • ЄВФРОСИНІЯ МСТИСЛАВНА
  • ЄВФИМІЯ ГЛІБІВНА
  • ЄВФИМІЯ ВОЛОДИМИРІВНА
  • ЄВПАТОРІЯ
  • ЄВРАЗІЙСЬКОЇ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОЇ СПІЛЬНОСТІ КОНЦЕПЦІЯ
  • ЄВРОАТЛАНТИЧНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ
  • ФАНАГОРІЯ
  • ФЕОДАЛІЗМ
  • ФЕОДОР, МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ
  • ФЕОДОРО, КНЯЗІВСТВО
  • ФЕОФАН СПОВІДНИК
  • ФЛОРЕНТІЙСЬКА ЦЕРКОВНА УНІЯ 1439
  • ФЛОРИНСЬКИЙ ТИМОФІЙ ДМИТРОВИЧ
  • ФРЕСКА
  • ГАЛЕРА
  • ГАЛИЦЬКА МИТРОПУЛІЯ (14 СТ.)
  • ГРЕЦІЯ, ГРЕЦЬКА РЕСПУБЛІКА
  • ГРЕКИ В УКРАЇНІ
  • ГРУЗІЯ (САКАРТВЕЛО)
  • ІБН ХАУКАЛЬ
  • ІГОР, ІГОР СТАРИЙ
  • ІКОНОТВОРЧІСТЬ ТА УКРАЇНСЬКЕ ІКОНОМАЛЯРСТВО
  • ІКОНИ, УКРАЇНСЬКІ ІКОНИ
  • ІЛАРІОН
  • ІЛЛІНСЬКА ЦЕРКВА
  • ІМПЕРАТОР
  • ІМПЕРІЯ
  • ІОАНН ІІІ СКОПЕЦЬ
  • ІСПАНІЯ, КОРОЛІВСТВО ІСПАНІЯ
  • ІСТОРІЯ НАУКИ
  • ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ
  • ІТАЛІЯ, ІТАЛІЙСЬКА РЕСПУБЛІКА
  • ІТАЛІЙСЬКА КОЛОНІЗАЦІЯ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я
  • ЮСТИНІАН І
  • КАЛЕНДАР
  • КАРАЇМИ
  • КАРИШКОВСЬКИЙ ПЕТРО ЙОСИПОВИЧ
  • КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА
  • КАЖДАН ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ
  • КЕРЧ
  • ХАРАЛЬД, ХАРАЛЬД СІГУРДССОН СУВОРИЙ ПРАВИТЕЛЬ
  • ХЕРСОНЕС ТАВРІЙСЬКИЙ
  • ХОЛМСЬКА ІКОНА БОГОРОДИЦІ
  • ХОРВАТІЯ, РЕСПУБЛІКА ХОРВАТІЯ
  • ХОЗАРСЬКИЙ КАГАНАТ
  • ХРЕЩЕННЯ РУСІ 987–989
  • ХРОНОГРАФИ
  • ХРИСТИЯНСТВО НАРОДНЕ
  • ХРИСТИЯНІЗАЦІЯ СЛОВ'ЯН
  • КІЛІЯ
  • КІННАМ ІОАНН
  • КИЙ
  • КЛИМЕНТ СМОЛЯТИЧ, КЛИМ СМОЛЯТИЧ
  • КОЧІВНИЦТВО
  • КОНСТАНТИН VII БАГРЯНОРОДНИЙ
  • КОНСТАНТИН IХ МОНОМАХ
  • КОНСТАНТИНОПОЛЬ
  • КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • КОРЧЕВ
  • КОРСУНСЬКИЙ ПОХІД ВОЛОДИМИРА СВЯТОСЛАВИЧА
  • КРИМ, ПЕРЕБІГ ОСНОВНИХ ДОІСТОРИЧНИХ ТА ІСТОРИЧНИХ ПОДІЙ НА ПІВОСТРОВІ КРИМ
  • КРИМЧАКИ ТА СТАРОДАВНЄ ЄВРЕЙСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ КРИМУ
  • КТИТОР
  • КУБАНЬ
  • КУЛАКОВСЬКИЙ ЮЛІАН АНДРІЙОВИЧ
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • КИЇВСЬКИЙ ЦЕРКОВНИЙ СОБОР РУСЬКИХ ЄПИСКОПІВ 1147
  • КИРИЛО І
  • КИРИЛО ТА МЕФОДІЙ
  • ЛАВРСЬКА ІКОНОПИСНА ТА МАЛЯРСЬКА МАЙСТЕРНЯ
  • ЛЕВ ДІАКОН
  • ЛЕВЧЕНКО МИТРОФАН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЛИТОВЦІ В УКРАЇНІ
  • ЛІТРА
  • ЛЬВІВ
  • ЛЮБЕЧ
  • МАКЕДОНІЯ, РЕСПУБЛІКА МАКЕДОНІЯ
  • МАКРОХРИСТИЯНСЬКИЙ ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ СВІТ
  • МАРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА
  • МАРТІН І
  • МАРТИНІВСЬКИЙ СКАРБ
  • МАТВІЙ З МЕХОВА
  • МАВРИКІЙ, ФЛАВІЙ МАВРИКІЙ ТИБЕРІЙ
  • МЕНАНДР ПРОТИКТОР
  • МІЛІАРІСІЙ
  • МІЖНАРОДНІ КОНГРЕСИ ІСТОРИКІВ
  • МОЛДОВА
  • МОНАРХІЯ
  • МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • МОЗАЇКА
  • МУСОКІЙ
  • МИХАЇЛ I
  • МИТРОПОЛИТ
  • НАДЛЕР ВАСИЛЬ КАРЛОВИЧ
  • НАЙДАВНІШИЙ ЛІТОПИСНИЙ ІЗВОД
  • НОВГОРОД ВЕЛИКИЙ
  • НИКИФОР ІІ
  • НИКИФОР ІІ ФОКА
  • ОЛЕГ
  • ОЛЕШШЯ
  • ОЛЬГА
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПАЛЕОГРАФІЯ
  • ПАНТІКАПЕЙ
  • ПАРТЕНІТ, ПАРТЕНІТИ
  • ПЕЧЕНІГИ
  • ПЕТРОНА КАМАТІР
  • ПОХОДИ РУСІ НА ВІЗАНТІЮ
  • ПОХОДИ РУСІВ НА КАСПІЙСЬКЕ МОРЕ
  • СЛОВ’ЯНИ (ДАВНІ). ЧАСТИНА 2
  • ПОЛОВЦІ
  • ПОМ'ЯНИКИ
  • ПОНТ ЕВКСИНСЬКИЙ
  • ПРАВОСЛАВ'Я
  • ПРОСОПОГРАФІЯ
  • ПИРОГОЩА
  • РАБСТВО В УКРАЇНІ
  • РОСІЯ
  • РОСТИСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ
  • РУСЬКИЙ КАГАНАТ
  • РИМ СТАРОДАВНІЙ
  • САРАЙСЬКА ЄПАРХІЯ
  • СЕДЛЯР ВАСИЛЬ ФЕОФАНОВИЧ
  • СЕРБІЯ
  • СЕРЕДНІ ВІКИ ПЕРІОД
  • ШЛЯХ ІЗ ВАРЯГІВ У ГРЕКИ
  • ШМІТ ФЕДІР ІВАНОВИЧ
  • СКЛАВИНИ, СКЛАВЕНИ – САМОНАЗВА СЛОВ’ЯН
  • СКОМОРОХИ
  • СЛОВ’ЯНОФІЛЬСТВО, СЛОВ’ЯНОЛЮБСТВО
  • СЛОВО ПРО ЗАКОН І БЛАГОДАТЬ
  • СОФІЙСЬКИЙ СОБОР У КИЄВІ
  • СОКОЛОВ ІВАН ІВАНОВИЧ
  • СОЛІД, ЗОЛОТА МОНЕТА
  • СТАМБУЛ
  • СУДАК - СМТ АРК
  • СВЕНЕЛЬД ВОЄВОДА
  • СИРІЯ, СИРІЙСЬКА АРАБСЬКА РЕСПУБЛІКА
  • ТАБІР ВІЙСЬКОВИЙ
  • ТЕКСТОЛОГІЯ ІСТОРИЧНА
  • ТІРІТАКА
  • ТЮРКСЬКА АНТРОПОМОРФНА СКУЛЬПТУРА
  • ТЮРКСЬКИЙ КАГАНАТ
  • ТМУТОРОКАНЬ
  • ТОЙНБІ АРНОЛЬД-ДЖОЗЕФ
  • ТОРКИ
  • ТРЕТІЙ РИМ - ЄВРОП. РЕЛІГІЙНО-ПОЛІТ. ІДЕЯ
  • ЦИГАНИ В УКРАЇНІ
  • ТУГОРКАН
  • ТВІР ФЕОФІЛАКТА СІМОКАТТА
  • ТИХОМИРОВ МИХАЙЛО МИКОЛАЄВИЧ
  • УГРИ
  • УСПЕНСЬКИЙ ФЕДІР ІВАНОВИЧ
  • УЗБЕК, ХАН
  • ВАРЯГИ
  • ВАСИЛЬЄВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ
  • ВАСИЛІЙ І МАКЕДОНЯНИН
  • ВАСИЛІЙ II БОЛГАРОБІЙЦЯ
  • ВАСИЛЬКО ЮРІЙОВИЧ
  • В'ЯЧЕСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ВОЛОДИМИР МОНОМАХ
  • ВОЛОДИМИР СВЯТОСЛАВИЧ СВЯТИЙ
  • ВОЛОДИМИРКО ВОЛОДАРЕВИЧ
  • ВСЕВОЛОД ЯРОСЛАВИЧ
  • ВСЕВОЛОД ЮРІЙОВИЧ ВЕЛИКЕ ГНІЗДО
  • ВИРА
  • ЯХ’Я АНТІОХІЙСЬКИЙ, ЯХ’Я ІБН САЇД ІБН ЯХ’Я АЛ-АНТАКІ
  • ЯХІЯ ОЛЕКСАНДР
  • ЯРОСЛАВ МУДРИЙ, ЯРОСЛАВ-ГЕОРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ЯТВЯГИ
  • ЙОРДАН ТА ЙОГО ТВІР GETICA
  • ЙОРДАНІЯ
  • ЙОРГА НІКОЛАЄ
  • ЮСТИНІАН II РІНОМЕТ
  • ЗАКАРПАТСЬКА УКРАЇНА, ЗАКАРПАТТЯ
  • ЗАКОН СУДНИЙ ЛЮДЄМ
  • ЗМІЙОВИКИ
  • ЗОЛОТА ОРДА, УЛУС ДЖУЧІ
  • ЗОЛОТІ ВОРОТА В КИЄВІ
  • ЗОЛОТИЙ ТАТАРСЬКИЙ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)