Бібліографічне посилання: Хинчевська-Геннел Т. ВЛАДИСЛАВ IV ВАЗА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vladyslav_IV (останній перегляд: 17.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВЛАДИСЛАВ IV Ваза (Waza) (1595–20.05.1648) – польс. король (з 1632), титулярний король Швеції, син Сигізмунда III і Анни Габсбурзької, брат Яна II Казимира Ваза. 1610 запрошений моск. боярами на престол царя Рос. д-ви. Двічі, 1612 і 1617–18, здійснював безуспішні походи на Москву для того, щоб зайняти трон. Брав участь у Хотинській війні 1621, що принесло йому популярність серед шляхти і славу в Зх. Європі. 1624–25 подорожував Зх. Європою, де познайомився з передовими досягненнями військ. мист-ва та найновішою воєн. технікою. В лют.–берез. 1633 на коронаційному сеймі наполіг на затвердженні "Диплома для православних", яким легалізувалася правосл. церк. ієрархія (митрополитом Київ. і Галицьким 1632 став Петро Могила) та дозволялося вільне сповідування православ'я. Зарекомендував себе толерантним правителем, відкритим для діалогу з представниками ін. віросповідань, став широковідомим у Європі як ініціатор диспуту католиків і протестантів (Colloquium Charitativum) 1645 у м. Торунь (нині Польща). У внутр. політиці опирався на угруповання освічених магнатів ( Є.Оссолінський), тяжів до зміцнення королів. влади, пошуку шляхів "релігійного заспокоєння", здійснення сеймових реформ тощо.

У ході польсько-російської війни 1632–1634 особисто керував Смоленською кампанією, яка завершилася укладенням "вічного" Полянівського миру 1634. 1635 уклав перемир'я зі Швецією. Планував вести війну з Османською імперією, яку, однак, через спротив шляхти і магнатів не було розпочато.

Був організатором польс. флоту на Балтиці, сприяв розвиткові артилерії та інженерних військ. Перебудував королів. замок у Варшаві, спорудив пам'ятник своєму батькові Сигізмунду III, цікавився розвитком науки (сприяв проведенню наук. дослідів у королів. палаці), мав великі заслуги в пропаганді муз. к-ри, зокрема оперної та балетної. Одружений 1637 з донькою цісаря "Священної Римської імперії германської нації" Фердинанда II Цецилією Ренатою (п. 1644) та вдруге 1646 – з донькою кн. Кароля I Марією Людовікою Гонзага. Діти першого шлюбу: Сигізмунд Казимир (1640–47), Марія Анна Iзабелла (п. немовлям).

Похований у кафедральному соборі Вавелі в Кракові.