ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВОЛЬХОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. ВОЛЬХОВСЬКИЙ Володимир [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Volkhovskyj_V (останній перегляд: 17.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВОЛЬХОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР

ВОЛЬХОВСЬКИЙ (Вальховський, Вальковський) Володимир Дмитрович (1798 – 19(07).03. 1841) – декабрист, військовик, ген.-майор Генштабу (1831).

Н. у Полтав. губ. в сім'ї офіцера. Виховувався у Моск. університетському пансіоні, звідки 1811 за відмінні успіхи переведений до Царськосельського ліцею. Однокашник О.Пушкіна. Закінчив навчання 1817 з великою золотою медаллю, одразу був номінований гвард. офіцером, а після додаткового екзамену зарахований до Гвард. Генштабу. Співпрацював із петерб. час. "Военный журнал", редагованим Ф.Глинкою, публікував матеріали з істор. тематики. 1824 відряджений до Окремого Оренбурзького корпусу. 1825–26 перебував у закаспійській експедиції.

Член переддекабристської Священної артілі, Союзу порятунку, Союзу благоденства, Пн. т-ва (див. Декабристів рух). За заступництва І.Дибича уник притягнення до суду. Відісланий на рос.-перську війну 1826–28. Відзначився в штурмі Еривані (нині м. Єреван, Вірменія), сприяв підготовці Туркманчайської мирної угоди. 1827 направлений до м. Тегеран (Іран) "для вивезення 10 000 000 рублів сріблом контрибуції". 1828 – полковник, корпусний обер-квартирмейстер. На Кавказі підтримував репресованих декабристів, М.Лермонтова та ін. засланців.

Учасник російсько-турецької війни 1828–1829, придушення польського повстання 1830–1831. Зазнав контузії. Від 1832 виконував обов'язки нач. штабу Окремого Кавказ. корпусу, від 2 лют. (21 січ.) до 16(04) квіт. 1835 фактично управляв Закавказзям. 1837 відправлений до Прибалтики командувати бригадою піх. д-зії, через хворобу прибув на нове місце служби лише в серед. 1838. Після відставки 1839 повернувся в Україну, оселився в маєтку дружини Марії (дочки директора Царськосельського ліцею Василя Малиновського) в Ізюмському пов. Харків. губ., де й помер.

1978 в. та його шурину декабристові Іванові Малиновському встановлено пам'ятник у с. Кам'янка (нині село Ізюмського р-ну Харків. обл.).

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Малиновский И.В. в.Д.Вольховский. Х., 1844
  2. Восстание декабристов: Материалы, т. 8. Л., 1925
  3. Руденская М.П., Руденская С.Д. С лицейского порога. Л., 1984
  4. Соколов в. Рядом с Пушкиным. Х., 1996.

Посилання:
  • ДЕКАБРИСТІВ РУХ В УКРАЇНІ
  • ДИБИЧ ІВАН ІВАНОВИЧ
  • ГЛИНКА ФЕДІР МИКОЛАЙОВИЧ
  • ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830–1831
  • ПУШКІН ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1828–1829
  • СОЮЗ БЛАГОДЕНСТВА

  • Пов'язані терміни:
  • ЛЕВАШОВ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)