ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВОЛОДИМИР ОЛЬГЕРДОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Шабульдо Ф.М. ВОЛОДИМИР ОЛЬГЕРДОВИЧ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Volodymyr_Ol (останній перегляд: 17.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВОЛОДИМИР ОЛЬГЕРДОВИЧ

ВОЛОДИМИР ОЛЬГЕРДОВИЧ (бл. 1335 – бл. 1398) – перший удільний київ. князь з литов. правлячої династії Ольгердовичів (1362–94), один із старших синів вел. кн. литов. Ольгерда від його першого шлюбу. Охрещений матір'ю за християн. обрядом і вихований у слов'ян. звичаях і традиціях. Князював у Києві з поч. 1362, замінивши нестійкого до впливів Золотої Орди і Великого князівства Московського кн. Федора, ймовірно, Ольгердового дядька. Як київ. князь і один з воєначальників брав участь у широкомасштабній протиординській кампанії Великого князівства Литовського (ВКЛ) 1362. У Києві був у ролі провідника політики Ольгерда. Дбав про збільшення екон. та політ. ваги Києва, розширення кордонів Київського князівства, тер. якого значно зросла внаслідок приєднання Переяславщини і деяких чернігово-сіверських волостей, повернення Києву реального значення заг.-рус. церк. столиці. Як київ. князь в.О. був одним з ініціаторів звернення литов.-рус. еліти ВКЛ до константинопольського патріарха Філофея Коккіна з проханням поставити київ. митрополитом ієромонаха Кипріяна, посвяченого у цей сан 2 груд. 1375. Наступні 10 років – період тісного політ. співробітництва в.О. з митрополитом Кипріяном, під впливом якого він перебував.

На поч. 70-х рр. 14 ст. Київ стає центром карбування монет в.О. (на сьогодні їх знайдено бл. 1200, семи осн. типів у більш як півтора десятка пунктах Серед. Наддніпрянщини). На переважній більшості цих монет є зображення "князівського знака", що нагадує давньорус. знак Рюриковичів і атрибується як схематичне зображення церкви. В документах, що призначалися для внутр. обігу, в.О. титулує себе "З Божої ласки князь Київський", але у міжнар. угодах зазначав лише ступінь спорідненості з вел. кн. литов. 1383 усунув одного з конкурентів Кипріяна у боротьбі за Київську митрополію – нижегородського архієпископа Діонисія, уже поставленого митрополитом. Взимку 1379–80 рр. в.О. приєднався до очолюваної вел. кн. моск. Дмитрієм Донським антиординської і антилитов. коаліції пн.-рус. князівств і земель, але в останню мить утримався від участі в Куликовській битві 1380, де було розгромлено ординське військо Мамая.

Після укладення Кревської династичної унії (див. Кревська унія 1385) виявилася розбіжність політ. інтересів і цілей в.О. й митрополита Кипріяна. Київ. кн. прийняв сторону ініціатора унії польс. короля Владислава II Ягайла, а Кипріян – кн. Вітовта Кейстутовича, який очолив антиунійну опозицію у ВКЛ. 1388 в.О. як васал дав присяжну грамоту Владиславу II Ягайлу, польс. королеві Ядвізі та Короні Польській, обіцяючи зберігати їм вірність і надати допомогу в разі потреби. 1386 був у Кракові на коронації Ягайла. 1387 разом з чернігово-сіверським кн. Дмитром-Корибутом Ольгердовичем перебував на Ягайловому дворі у Вільно (нині м. Вільнюс), а 1390 військ. загони обох цих князів у складі королів. військ брали штурмом м. Гродно (нині Білорусь), центр володінь Вітовта. 0Островська угода 1392 між Ягайлом і Вітовтом була для в.О. вкрай несприятлива. Прийшовши до влади у ВКЛ, Вітовт, за згодою і при підтримці Ягайла, взяв курс на політ. ослаблення і ліквідацію найбільших удільних князівств. Рішення про відібрання у в.О. Києва і Київ. князівства було прийняте Вітовтом, Владиславом II Ягайлом і Скиргайлом Ольгердовичем на поч. груд. 1392 в м. Белз. Однак його реалізація затяглася через відмову Дмитра-Корибута і подільського кн. Федора Коріятовича визнати владу Вітовта. Лише після розгрому виступів цих князів, наприкінці 1394, при посередництві королів. емісарів в.О. був "виведений" з Києва, отримавши натомість доволі значний уділ в Поліссі з містами Копил (нині м. Копиль) і Слуцьк (обидва нині Білорусь).

П. невдовзі після 1398. Похований в Успенському соборі Києво-Печерського монастиря, опікуном і благодійником якого він вважався.

Залишив по собі трьох синів – Олександра (Олелька; див. Олелько Володимирович), Івана і Андрія, а також дочку Анастасію, видану заміж 1384 за Василя Михайловича, удільного тверського князя у м. Кашин (нині місто Тверської обл., РФ).

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Stadnіckі К. Bracіa Władіsława Jagіеłły Olgіerdowіcza. Lwów, 1867
  2. Wolff J. Knіazowіe lіtewsko-ruscy od końca czternastego wіeku. Warszawa, 1895
  3. Haleckі O. Dzіeje unіі jagіełłonskіej. Kraków, 1919
  4. Kolankowskі L. Dzіeje Wіelkіego Ksіęstwa Lіtewskіego. Warszawa, 1930
  5. Клепатский П.Г. Очерки по истории Киевской земли, т. 1. Одесса, 1912
  6. Шабульдо Ф.М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. К., 1987
  7. Історія України в особах IX–XVIII ст. К., 1993
  8. Козубовський Г. Знак-герб київських князів XIV–XV ст. В кн.: Третя наукова геральдична конференція. Львів, 4–5 листопада 1993 р. Львів, 1993
  9. Войтович Я. Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у XII–XVI ст. Львів, 1996
  10. Козубовський Г. Стан і проблеми нумізматики України XIV–XV ст. В кн.: IV міжнародний конгрес україністів. Одеса, 26–29 серпня 1999 р. Історія, ч. 1. Одеса–К.– Львів, 1999
  11. Tęgowski J. Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów. Poznań–Wrocław, 1999.

Посилання:
  • БЕЛЗ
  • ДМИТРІЙ ДОНСЬКОЙ
  • ДМИТРО-КОРИБУТ ОЛЬГЕРДОВИЧ
  • ФЕДІР КОРІЯТОВИЧ
  • КОРОНА, КРОНА
  • КОЗАК МАМАЙ, КОЗАК-БАНДУРИСТ
  • КРЕВСЬКА УНІЯ 1385
  • КУЛИКОВСЬКА БИТВА 1380
  • КИЇВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКА МИТРОПОЛІЯ
  • КИПРІЯН
  • НАДДНІПРЯНСЬКА УКРАЇНА, НАДДНІПРЯНЩИНА, ПРИДНІПРОВ'Я, ПОДНІПРОВ'Я
  • ОЛЕЛЬКО ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ОЛЬГЕРД
  • ОЛЬГЕРДОВИЧІ
  • ПОЛІССЯ, ПРИП'ЯТСЬКЕ ПОЛІССЯ
  • РЮРИКОВИЧІ
  • СКИРГАЙЛО ОЛЬГЕРДОВИЧ
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО МОСКОВСЬКЕ
  • ВІЛЬНЮС
  • ВІТОВТ (ВІТАУТАС)
  • ЯГАЙЛО, ВЕЛ. КНЯЗЬ ЛИТОВ.
  • ЗОЛОТА ОРДА, УЛУС ДЖУЧІ

  • Пов'язані терміни:
  • БОЯРИ-СЛУГИ
  • ФЕДІР, КИЇВ. КНЯЗЬ
  • ГРОШОВИЙ ОБІГ В УКРАЇНІ 14–19 СТОЛІТЬ
  • КАЗИМИР ІV ЯГЕЛЛОНЧИК
  • КИЇВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • КИЇВ
  • МОНЕТНИЙ ДВІР
  • НІЖИН
  • НУМИЗМАТИКА И СФРАГИСТИКА
  • ОЛЕЛЬКО ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ОЛЕЛЬКОВИЧІ
  • ОСТРІВСЬКА УГОДА 1392
  • СКВИРА , МІСТО КИЇВСЬКОЇ ОБЛ.
  • СКИРГАЙЛО ОЛЬГЕРДОВИЧ
  • СУПРАСЛЬСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • УСПЕНСЬКИЙ СОБОР, СВЯТО-УСПЕНСЬКИЙ СОБОР КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ
  • ЗМОВА КНЯЗІВ 1481


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)