ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВОЛОДИМИР СВЯТОСЛАВИЧ СВЯТИЙ

  Бібліографічне посилання: Котляр М.Ф. ВОЛОДИМИР СВЯТОСЛАВИЧ СВЯТИЙ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Volodymyr_Sv (останній перегляд: 23.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВОЛОДИМИР СВЯТОСЛАВИЧ СВЯТИЙ

ВОЛОДИМИР СВЯТОСЛАВИЧ, Володимир-Василій Святославич Святий (р.н. невід.–15.07.1015) – князь новгородський (від 969) і київ. (бл. 980). Позашлюбний син київ. кн. Святослава Ігоревича та Малуші (здогадно, доньки древлянського кн. Мала) – ключниці матері Святослава княгині Ольги. Н., ймовірно, в Києві. Був багато разів одружений. 1-ша дружина – донька полоцького кн. Рогволода Рогнеда (шлюб – бл. 978, п. 1000); наступні – грекиня, вдова його брата Ярополка Святославича (шлюб – 978, р. с. невід.); чеська княжна Малфріда, донька чеського кн. (шлюб – 980, п. бл. 1000); грец. принцеса Анна, донька візант. імп. Романа II (шлюб – 989, п. 1011); імена ін. дружин у літописі не згадані. Згідно з "Повістю временних літ", в.С. мав 12 синів і 9 доньок.

Кн. Святослав перед тим, як вирушити в свій останній похід до Болгарії 969, посадив трьох своїх синів намісниками в трьох центрах Рус. д-ви: старшого Ярополка Святославича – в Києві, молодшого Олега Святославича – в Овручі, центрі недавно приєднаної Древлянської землі, в.С. – в Новгороді Великому. Правителем при малолітньому в.С. був його дядько по матері Добриня. Після смерті Святослава (весна 972) його сини відчули себе незалежними один від одного у своїх землях. Верховної влади на Русі не було. 977 Ярополк вирішив підкорити Олега. У битві біля валів Овруча Олег загинув. Не чекаючи, коли Ярополк піде на нього, в.С. попрямував "за море", до Скандинавії, де набрав дружину з варягів. Потім повернувся до Новгорода, вигнав посадника, якого встиг посадити там Ярополк, і оголосив останньому війну. Перш ніж рушити на Київ, в.С. підкорив своїй владі союзне Ярополку Полоцьке князівство, усунувши полоцького кн. Рогволода і силоміць одружившись з його донькою Рогнедою. Коли в.С. таки рушив на Київ, Ярополк не зважився дати йому бій, втік із Києва і зачинився у невеликій фортеці Родень (див. Княжа гора) поблизу м. Канів, у гирлі р. Рось (прит. Дніпра). в.С. обложив Ярополка. В Родні почався голод, і Ярополк прибув до в.С. на переговори, де був убитий двома варягами, що служили в.С. Невдовзі в.С. вокняжився в Києві, ставши єдиновладним государем Русі. У роки князювання в.С. завершилося в заг. рисах об'єднання Давньорус. д-ви – Київської Русі.

Своє князювання в Києві в.С. розпочав з реформ. Спочатку взявся за ідеологічну систему Русі – язичництво. На зміну численним культам слов'ян. і неслов'ян. божеств за наказом в.С. було запроваджено пантеон з 6 богів на чолі з громовержцем Перуном, про що "Повість временних літ" оповідає під 980. Утім, дехто з істориків (напр., Г.Ловмянський) вважає, що насправді в.С. увів не пантеон божеств, а культ єдиного язичницького бога Перуна, чим виявив потяг до монотеїзму. Князь приєднав (чи повернув до складу д-ви) союзи сх.-слов'ян. племен і племінні княжіння: хорватів і дулібів (981), в'ятичів (982), радимичів (984) та ін. Пізніше в.С. провів адм. реформу, замінивши у центрах осн. рус. земель племінних вождів (що здавна сиділи там і постійно прагнули до автономії) на посадників – своїх синів і довірених бояр. Внаслідок цього була забезпечена територіальна єдність д-ви. Реформував законодавство, доповнивши й розвинувши відповідно до вимог часу старий "Закон Руський". Новий, також усний, правовий кодекс одержав назву "Закон земляний". Далі князеві довелося знову звернутися до реліг. справ. Язичницька релігія не забезпечувала підтримки держ. владі, а її служителі-жерці змагалися з князем за вплив на нас. і нагромаджували багатства, загрожуючи перетворитись у могутню і незалежну від влади касту. Тому в.С. у серед. 980-х рр. почав схилятися до однієї з світових релігій – християнства, служителі якого були вірними слугами государів і провідниками їхньої політики. 986 у Візантії спалахнув заколот земельних магнатів проти імп. Василія ІІ Болгаробійця. Він звернувся по допомогу до в.С. Князь пообіцяв допомогти, але зажадав за це руку сестри імператора, Анни. Спочатку Василій II відмовив, та коли заколот став загрожувати існуванню самої Македонської династії, погодився. Він поставив умову, щоб київ. князь охрестився, що й було виконано. Коли ж надіслане рус. князем військо допомогло імператорові приборкати заколотників, той підступно порушив гол. умову рус.-візант. угоди: відмовив в.С. у шлюбі з сестрою. Щоб примусити Василія II виконати угоду, в.С. влітку 989 обложив візант. м. Херсонес Таврійський (Корсунь) у Криму і восени здобув його. Імператорові довелося прислати сестру до Херсонеса, де переможець узяв з нею шлюб, а місто повернув Візантії як викуп за наречену. Навесні 990 в.С. з дружиною прибув до Києва і почав енергійно насаджувати християнство.

В.С. докладав великих зусиль до розбудови Києва. За його правління збудовано гол. храм Русі – Десятинну церкву Богородиці (996) та Володимира місто.

В останні роки життя проти в.С. піднялися його небіж та син: 1012 Святополк Ярополчич (кн. турівський "Окаянний"; був кинутий батьком до київ. в'язниці), а 1014 Ярослав (див. Ярослав Мудрий; був посадником у Новгороді). В розпалі підготовки походу проти Ярослава на Новгород в.С. раптово помер.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Завитневич в.З. Владимир Святой как политический деятель. К., 1988
  2. Толочко П.П. Володимир Святий. Ярослав Мудрий. К., 1996
  3. Карпов А. Владимир Святой. М., 1997.

Посилання:
  • АННА (ВІЗАНТ. ЦАРІВНА)
  • БОЯРИ
  • ДЕСЯТИННА ЦЕРКВА
  • ДОБРИНЯ
  • ДУЛІБИ
  • КАНІВ
  • ХЕРСОНЕС ТАВРІЙСЬКИЙ, АНТИЧНЕ І ВІЗАНТ. МІСТО В КРИМУ
  • ХРИСТИЯНСТВО НАРОДНЕ
  • КНЯЖА ГОРА ПОБЛИЗУ КАНЕВА, ДАВНЬОРУСЬКЕ ГОРОДИЩЕ НА КНЯЖІЙ ГОРІ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • ЛОВМЯНСЬКИЙ ГЕНРИК
  • МАЛ
  • МАЛУША
  • НОВГОРОД ВЕЛИКИЙ
  • ОЛЕГ СВЯТОСЛАВИЧ
  • ОЛЬГА
  • ОВРУЧ
  • ПЕРУН
  • ПОСАДНИК
  • ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ
  • РАДИМИЧІ
  • РОГНЕДА
  • СВЯТОПОЛК ОКАЯННИЙ, СВЯТОПОЛК-ПЕТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ АБО СВЯТОПОЛК-ПЕТРО ЯРОПОЛЧИЧ
  • СВЯТОСЛАВ ІГОРЕВИЧ
  • ВАРЯГИ
  • ВАСИЛІЙ II БОЛГАРОБІЙЦЯ
  • В'ЯТИЧІ
  • ВІЗАНТІЯ
  • ВОЛОДИМИРА МІСТО
  • ЯРОПОЛК СВЯТОСЛАВИЧ
  • ЯРОСЛАВ МУДРИЙ, ЯРОСЛАВ-ГЕОРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ЯЗИЧНИЦТВО
  • ЗАКОН РУСЬКИЙ

  • Пов'язані терміни:
  • АДАМ БРЕМЕНСЬКИЙ
  • АФОН
  • АГІОГРАФІЯ
  • АКТИ ІСТОРИЧНІ
  • АНФОЛОГІОН 1619
  • АННА (ВІЗАНТ. ЦАРІВНА)
  • АРГЕНТИНА
  • АРХИПЕНКО ОЛЕКСАНДР ПОРФИРОВИЧ
  • БАСИЛЕЙ, ВАСИЛЕВС
  • БІЛОГОРОДКА
  • БЛУД
  • БОЙКИ
  • БОЛЕСЛАВ І ХОРОБРИЙ
  • БОРИС І ГЛІБ
  • БОРИСПІЛЬ
  • БРУНО КВЕРФУРТСЬКИЙ
  • БИЛИНИ
  • ЧЕХІЯ, ЧЕСЬКА РЕСПУБЛІКА
  • ЧЕРНІГІВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ЧЕРВЕН, ДАВНЬОРУС. МІСТО
  • ЧЕРВЕНСЬКІ ГРАДИ
  • ЧУДЬ
  • ДАВНЬОРУСЬКА ЕТНОКУЛЬТУРНА СПІЛЬНІСТЬ
  • ДАЖБОГ, ДАЖЬБОГ, ДАЖДЬБОГ
  • ДЕСЯТИНА
  • ДЕСЯТИННА ЦЕРКВА
  • ДОБРОНЄГА ВОЛОДИМИРІВНА
  • ДОБРИНЯ
  • ДРЕВЛЯНИ
  • ДРЕВНЯЯ РОССИЙСКАЯ ВИВЛИОФИКА
  • ДРУКАРСТВО І КНИГОВИДАННЯ В УКРАЇНІ
  • ДУХА СВЯТОГО ЦЕРКВА
  • ДУХОВЕНСТВО
  • ДИПЛОМАТІЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
  • ЄВРЕЇ В УКРАЇНІ
  • ФЕОФІЛАКТ, КИЇВ. МИТРОПОЛИТ
  • ФІЛОКАРТІЯ ІСТОРИЧНА
  • ГОРОДЕЦЬ ОСТЕРСЬКИЙ
  • ГРАМОТИ
  • ГРОШОВИЙ ОБІГ ДАВНЬОЇ РУСІ
  • ГРИВНЯ
  • ІДОЛИ, КУМИРИ
  • ІКОНОТВОРЧІСТЬ ТА УКРАЇНСЬКЕ ІКОНОМАЛЯРСТВО
  • ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО ПРИ ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНОМУ ІНСТИТУТІ КНЯЗЯ БЕЗБОРОДЬКА В НІЖИНІ
  • ІЗЯСЛАВ
  • ІЗЯСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • КАГАН
  • КАНОНІЗАЦІЯ
  • КАРПАТИ УКРАЇНСЬКІ
  • КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА В УКРАЇНІ
  • ХЕРСОНЕС ТАВРІЙСЬКИЙ
  • ХЕРСОНЕС ТАВРІЙСЬКИЙ, НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК ХЕРСОНЕС ТАВРІЙСЬКИЙ
  • ХОРС
  • ХОРВАТИ
  • ХОЗАРСЬКІ МІФИ
  • ХРЕЩЕННЯ РУСІ 987–989
  • ХРИСТИЯНІЗАЦІЯ СЛОВ'ЯН
  • КЛИМЕНТ I РИМСЬКИЙ
  • КОЧІВНИЦТВО
  • КОЛОНА МАГДЕБУРЗЬКОГО ПРАВА В КИЄВІ, ПАМ'ЯТНИК ХРЕЩЕННЯ РУСІ, НИЖНІЙ ПАМ'ЯТНИК КНЯЗЮ ВОЛОДИМИРУ
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (ДО ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ)
  • КОРСУНЬ, КОРСУНЬ КИЇВСЬКИЙ
  • КОРСУНСЬКИЙ ПОХІД ВОЛОДИМИРА СВЯТОСЛАВИЧА
  • КОСТОМАРОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • КРИЧЕВСЬКИЙ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • КРИМ, ПЕРЕБІГ ОСНОВНИХ ДОІСТОРИЧНИХ ТА ІСТОРИЧНИХ ПОДІЙ НА ПІВОСТРОВІ КРИМ
  • КРУК ГРИГОРІЙ ЯКОВИЧ
  • КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КУПАЛА, КУПАЙЛО
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • ЛИТВИНЕНКО СЕРГІЙ
  • ЛУБНИ
  • ЛУЦЬК
  • ЛЮБЕЧ
  • ЛЮБЕЦЬКА БИТВА 1016
  • МАЛ
  • МАЛУША
  • МАЗЕПИНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ
  • МІФ ІСТОРИЧНИЙ
  • МОГИЛА ПЕТРО СИМЕОНОВИЧ
  • МОЛОДОЖАНИН ЛЕОНІД ГРИГОРОВИЧ
  • МОНАРХІЯ
  • МОНЕТНИЙ ДВІР
  • МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • МСТИСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • МИКОЛИ МОКРОГО ІКОНА
  • НАЙДАВНІШИЙ ЛІТОПИСНИЙ ІЗВОД
  • НЕСТОР
  • НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ
  • НОВГОРОД ВЕЛИКИЙ
  • НИКИФОР ІІ ФОКА
  • ОДЕСЬКИЙ АРХЕОЛОГІЧНИЙ МУЗЕЙ
  • ОЛЕГ СВЯТОСЛАВИЧ
  • ОЛЬГА
  • ОПІЛЬСЬКИЙ ЮЛІАН
  • ОСОБИСТІСТЬ В ІСТОРІЇ
  • ПАМ'ЯТЬ І ПОХВАЛА ІАКОВА МНІХА
  • ПАТЕРИК КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ
  • ПЕЧЕНІГИ
  • ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
  • ПЕРЕМИШЛЬ
  • ПЕРУН
  • ПЯСТИ
  • ПІНСЬК
  • ПЛІСНЕСЬК
  • ПОХОДИ РУСІ НА ВІЗАНТІЮ
  • ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ПОСАДНИК
  • ПОСУЛЛЯ
  • ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ
  • ПРЕДСЛАВА
  • ПУТИВЛЬ
  • РАБСТВО В УКРАЇНІ
  • РАДИМИЧІ
  • РЕЙНБЕРН
  • РЮРИКОВИЧІ
  • РОДЕНЬ, РОДНЯ
  • РОГНЕДА
  • РОМНИ
  • РУСЬКА ТРІЙЦЯ
  • РУСЬКА ЗЕМЛЯ
  • РУСЬКИЙ КАГАНАТ
  • РУТКОВИЧ ІВАН
  • СКАЗАНІЄ І СТРАСТЬ І ПОХВАЛА СВЯТИМ БОРИСУ ТА ГЛІБУ
  • СЛОВЕНИ, СЛОВЕНЕ, СЛОВЕНИ ІЛЬМЕНСЬКІ
  • СЛОВО ПРО ЗАКОН І БЛАГОДАТЬ
  • СЛУЦЬКИЙ ЛІТОПИС
  • СМОТРИЦЬКИЙ ГЕРАСИМ ДАНИЛОВИЧ
  • СОФІЙСЬКИЙ СОБОР У КИЄВІ
  • СОФОНОВИЧ, ЧЕРНЕЧЕ ІМ’Я ФЕОДОСІЙ
  • СРІБЛЯНИК
  • СТАРОКИЇВСЬКА ГОРА
  • СТАРЦІ ГРАДСЬКІ, СТАРІЙШИНИ ЛЮДСЬКІ
  • СТАТУТИ ЦЕРКОВНІ
  • СТАВНИЦЬКИЙ СЕМЕН
  • СТРИБОГ
  • СУДИСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • СВЕНЕЛЬД ВОЄВОДА
  • СВЯТОПОЛК ОКАЯННИЙ, СВЯТОПОЛК-ПЕТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ АБО СВЯТОПОЛК-ПЕТРО ЯРОПОЛЧИЧ
  • СВЯТОСЛАВ ІГОРЕВИЧ
  • СВЯТОСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • СИМАРГЛ, СІМАРГЛ, СЕМАРГЛ
  • ТЕРЕБОВЛЯ, МІСТО
  • ТІТМАР МЕРЗЕБУРЗЬКИЙ
  • ТМУТОРОКАНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ТОЛОЧКО ПЕТРО ПЕТРОВИЧ
  • ТОРКИ
  • ТРИЗУБ, ОСН. ЕЛЕМЕНТ ДЕРЖ. ГЕРБА УКРАЇНИ
  • ТУРОВО-ПІНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО, ТУРОВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • УСОБИЦЯ ВОЛОДИМИРОВИЧІВ 1015–1019
  • УСТАВ ЗЕМЛЯНИЙ
  • ВАГИЛЕВИЧ ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ
  • ВАРЯГИ
  • ВАСИЛІЙ І МАКЕДОНЯНИН
  • ВАСИЛІЙ II БОЛГАРОБІЙЦЯ
  • ВАСИЛІВ
  • ВАСИЛЬКІВ
  • ВАТИКАН
  • В'ЯТИЧІ
  • ВІЗАНТІЯ
  • ВЛАДИМИРО-СУЗДАЛЬСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ВОЇ
  • ВОЛОДИМИРА МІСТО
  • ВОЛОДИМИР МОНОМАХ
  • ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ
  • ВОЛОДИМИРСЬКИЙ СОБОР У КИЄВІ
  • ВОЛИНСЬКА ЗЕМЛЯ
  • ВСЕСЛАВ БРЯЧИСЛАВИЧ
  • ВИРА
  • ВИШАТА
  • ВИШГОРОД (АРХЕОЛОГІЧНА ПАМ'ЯТКА)
  • ЯХ’Я АНТІОХІЙСЬКИЙ, ЯХ’Я ІБН САЇД ІБН ЯХ’Я АЛ-АНТАКІ
  • ЯРОПОЛК СВЯТОСЛАВИЧ
  • ЯРОСЛАВ МУДРИЙ, ЯРОСЛАВ-ГЕОРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ЯТВЯГИ
  • ЯЗИЧНИЦТВО
  • ЗАДУШНІ ЛЮДИ
  • ЗАКАРПАТСЬКА УКРАЇНА, ЗАКАРПАТТЯ
  • ЗЛАТНИК
  • ЗОЛОТНИК


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)