ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВОЛОШИН АВГУСТИН ІВАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Вегеш М.М., Від С.В. ВОЛОШИН Августин Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Voloshyn_A (останній перегляд: 21.01.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВОЛОШИН АВГУСТИН ІВАНОВИЧ

ВОЛОШИН Августин Іванович (17.03.1874–19.07.1945) – педагог, просвітитель, громад.-політ. і церк.-реліг. діяч, президент Карпатської України. Н. в с. Келечин Воловської округи (нині село Міжгірського р-ну Закарп. обл.) в сім'ї священика. Навч. в ужгородській г-зії (1883–92), на теологічному ф-ті Будапештського ун-ту, в теологічному ліцеї, який закінчив 1896, Вищій пед. шк. в Будапешті (1899–1900). По закінченні останньої здобув звання професора математики й фізики для горожанських шК., а 1897 одержав диплом вчителя нар. шк. Того ж року висвячений на священика і став капеланом церкви в Ужгороді-Цегельні. Тривалий час працював проф. Ужгородської вчительської семінарії (1900–17), а згодом її дир. (1917–38).

Багато зробив для піднесення освіти та к-ри Закарпаття. Підготував і видав 42 книги, серед яких найзначніші: "Методическая грамматика карпаторусского языка для народных школ" (1899), "Читанка для угро-русской молодежи" (1900), "Азбука" (1904), "О письменном язиці Подкарпатських русинов" (1920), "История педагогики для учительских семинарий" (1923), "О соціяльном вихованню" (1924), "Коротка історія педагогіки для учительських семінарій" (1931), "Педагогічна психологія", "Логіка", "Методика народно-шкільного навчання" (всі – 1935), "Коротка історія психології" (1937), "Педагогічна методологія. Методологія навчання" (кн. 1, 1943) тощо.

Зарекомендував себе як професійний журналіст-видавець. Редагував єдину на той час руську газ. "Наука" (1903–18), а також газ. "Свобода" (1920–38), перший укр. щоденник "Нова свобода" (1938–39). Був засн., співзасн., співпрацівником низки газет і журналів (зокрема, "Підкарпатська Русь", 1923–38, "Учительський голос", 1929–39, "Науковий збірник товариства “Просвіта” в Ужгороді", 1922–38, "Благовісник", 1922–38, "Місяцеслов", 1902– 24). Був одним із засн. АТ "Уніо", яке мало свою друкарню, книгарню, видавало книги (1902–38).

В. – один із основоположників т-ва "Просвіта" (1920–39), засн. Пед. т-ва (1924), Учительської громади (1930–38). Він був серед ініціаторів створення Підкарп. банку, низки ф-к та кооперативів.

У міжвоєн. період (1919–39) чітко дотримувався прочехословац. орієнтації. Був організатором і кер. Нар.-християн. партії (1922–39), обирався від неї послом чехословац. парламенту (1925–29), займав посаду держ. секретаря в уряді А.Бродія (11– 26 жовт. 1938). 26 жовт. 1938 чехословац. уряд призначив його прем'єр-міністром автономного уряду Карпатської України. Під час виборів до Сойму Карпатської України 12 лют. 1939 обраний послом, 14 берез. 1939 проголосив незалежність Карпат. України, що була ратифікована Соймом 15 берез. 1939. На одному із засідань Сойму його обрано президентом.

Після окупації краю військами гортиської Угорщини в. разом із окремими членами свого уряду змушений був залишити м. Хуст і 16 берез. 1939 перейшов кордон Румунії. Відвідавши Югославію, Австрію, Німеччину, в. обрав місцем свого осідку Прагу (Чехія). Будучи на чужині, присвятив себе наук. та пед. діяльності в Українському вільному університеті. Йому присвоєно звання проф. педагогіки. В УВУ пройшов шлях від зав. каф-ри педагогіки до продекана філос. ф-ту і ректора (1945). 21 трав. 1945 в. заарештований співробітниками "Смершу", вивезений в Москву і поміщений в Лефортовську в'язницю.

П. у Бутирській в'язниці (Москва). Указом Президента України від 15 берез. 2002 за визначну особисту роль у боротьбі за утвердження укр. державності в. посмертно присвоєно звання Герой України.

дата публікації: 2003 р.

Праці:
  1. Твори. Ужгород, 1995.
Література:
  1. Штефан А. Августин Волошин – президент Карпатської України. Торонто, 1977
  2. Бернарджова Т. Августин Волошин – державний діяч, педагог-мислитель. Львів, 1995
  3. Зимомря М. та ін. Августин Волошин. Ужгород, 1995
  4. Белень М. Карпатська Україна у портретах. Ужгород, 1998.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БРОДІЙ АНДРІЙ ІВАНОВИЧ
  • КАРПАТСЬКА УКРАЇНА
  • ХУСТ, МІСТО ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛ.
  • МОСКВА
  • УКРАЇНСЬКИЙ ВІЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ У ПРАЗІ (У МЮНХЕНІ)
  • ЮГОСЛАВІЯ

  • Пов'язані терміни:
  • БАЧИНСЬКИЙ ЕДМУНД
  • ДУШПАСТЫРЬ
  • ДИРЕКТОРІЯ ПІДКАРПАТСЬКОЇ РУСІ
  • ГЕБЕЙ ПЕТРО
  • ІСТОРІЯ ПРЕСИ В УКРАЇНІ
  • КАРПАТСЬКА СІЧ, ОРГАНІЗАЦІЯ НАРОДНОЇ ОБОРОНИ КАРПАТСЬКА СІЧ
  • КАРПАТСЬКА УКРАЇНА
  • ХУСТ, МІСТО ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛ.
  • КЛОЧУРАК СТЕПАН СТЕПАНОВИЧ
  • КЛИМПУШ ДМИТРО
  • КОЛОДЗІНСЬКИЙ-ГУЗАР МИХАЙЛО
  • МОСКВОФІЛЬСТВО
  • НАРОДОВЦІ
  • НІМЧУК ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
  • РЕВАЙ ЮЛІАН
  • РОГАЧ ІВАН
  • ШТЕФАН АВГУСТИН ОМЕЛЯНОВИЧ
  • СМЕРШ
  • ЦЕНТРАЛЬНА РУСЬКА НАРОДНА РАДА
  • УЖГОРОД
  • ЗАКАРПАТСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ЗАКАРПАТСЬКА УКРАЇНА, ЗАКАРПАТТЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)