ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВОЛОСЬКЕ ПРАВО

  Бібліографічне посилання: Гурбик А.О. ВОЛОСЬКЕ ПРАВО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Voloske_pravo (останній перегляд: 23.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВОЛОСЬКЕ ПРАВО

ВОЛОСЬКЕ ПРАВО – різновид звичаєвого права, яке поширилося в 14–15 ст. на зх.-укр. землі з тер. Молдови. Першими носіями в.п. були волоські переселенці-пастухи, які колонізували Карпатський регіон та Галичину. Найраніші відомості про села з в.п. в Галичині належать до 70-х рр. 14 ст. Наприкінці 14 ст. в межах прикордонних галицьких волостей формується волоська автономія (волості-крайни) на чолі з воєводою. Згідно з в.п., такі волості складались із окремих крайн, очолюваних крайниками, посади яких були виборними протягом 14–17 ст. Крайна була адм. й суд. округою для сіл в.п. Найважливіші питання вирішувалися на заг. суд. вічах (зборових судах), які двічі на рік скликав крайник. Згідно з нормами в.п., на такі суди зобов'язані були приходити всі жителі сіл крайни, а його присуду підлягали як селяни, так і шляхта. Компетенції зборових судів підлягали справи про виплату податків із сіл з в.п., різноманітні спірні питання, розслідування кримінальних злочинів. До складу суду входив крайник, який був його головою, та 6–10 князів – кер. сільс. громад крайни. Князі часто виступали осадниками села і передавали князівський уділ у спадок членам своєї родини, вони регулювали внутрішнє життя своїх сіл та організовували виплату належних податків, третину з яких отримував крайник. Громади сіл з в.п. колективно відстоювали інтереси своїх співгромадян (земельні, майнові) через систему відносин взаємодопомоги та взяття на поруки, допомагали розслідувати вчинені проти них злочини.

В.п. на зх.-укр. землях було не єдиним репрезентантом іноетнічної правової к-ри, тут також було поширено польс. та нім. право. Спостерігалося переплетіння та перепідпорядкування правових інституцій різних правових к-р. Так, у Самбірській економії Галичини зборові суди, властиві в.п., практикували села з укр. та нім. правом. Інколи села з в.п. набували структури поселення, що жило за нім. правом, а у волоських селах на чолі громади могли стояти отамани, як у селах з укр. (рус.) правом.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Инкин в.Ф. Волость (краина) и вече (сбор) на Галичине в XVI– XVIII веках. В кн.: Ежегодник по аграрной истории Восточной Европы. Рига, 1977
  2. Гурбик А.О. Еволюція інститутів громадського самоврядування в Україні XVI–XVII ст. В кн.: Середньовічна Україна: Збірник наукових праць, вип. 2. К., 1997.

Посилання:
  • ГАЛИЧИНА
  • ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО
  • ВОЛОСТЬ
  • ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО

  • Пов'язані терміни:
  • УКРАЇНА, ДЕРЖАВА: ФОРМУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ ТА ІСТОРІЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ
  • УКРАЇНА, ДЕРЖАВА: ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО
  • БУКОВИНА
  • РУСЬКЕ ПРАВО
  • СОЛТИС, СІЛЬС. СТАРОСТА
  • ВОЛОХИ
  • ВИХІД СЕЛЯНСЬКИЙ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)