ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВОРОЖІННЯ

  Бібліографічне посилання: Писаренко Ю.Г. ВОРОЖІННЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vorozhinnia (останній перегляд: 22.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВОРОЖІННЯ

ВОРОЖІННЯ, ворожба – практика довідування про долю людини та спосіб безпосереднього впливу на неї з допомогою спец. магічних дій (гадання, зняття порчі тощо). Вважається, що спершу в. було скероване на убезпечення від ворога. У язичницькі часи у слов'ян в. було прерогативою волхвів (зокрема, відомо, що у середньовічних балт. слов'ян жерці гадали при святилищах за допомогою священних коней). У християн. часи, коли в. перестало бути реліг. справою, як свідчать нар. повір'я, окрім ворожок, гадалок і відьом, до в. міг вдаватися будь-хто, практика в. була досить поширеною і зводилася до певних правил – виголошення відповідних молитов та вчинення дій з предметами та речовинами (свічками, водою, волоссям, кров'ю, вугіллям тощо). У давнину було поширене гадання за різними природними прикметами та ознаками речей: шумом дерев, криком птахів, виттям вовків, станом нутрощів забитих тварин. Серед дівчат було популярним гадання-В. про заміжжя в ніч на Різдво та Новий рік. У наш час поширеніше гадання на картах та по лініях долоні (хіромантія), що також є пережитком в.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу. К., 1991.

Посилання:
  • ВІДЬМА
  • ВОЛХВИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)