Бібліографічне посилання: Котляр М.Ф. ВОТЧИНА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Votchyna (останній перегляд: 28.01.2020)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВОТЧИНА (давньорус. "отчина" – батьківська власність) – спадкова земельна власність князів, бояр та ін. чл. панівної верхівки у Київській Русі й середньовічній Україні. Перші в. виникають у 2-й пол. 11 ст. спочатку як князівства. Боярські в. фіксуються джерелами між 11 і 12 ст. До того земля перебувала в колективній власності панівної верстви. Iсторики називають 3 осн. шляхи виникнення в.: 1) переростання родо-племінної власності на землю у феод.; 2) надання земель васалам і 3) загарбання феодалами земель вільних общинників. У деяких давньорус. землях (починаючи від 12 ст.) в. утворювалися шляхом купівлі земель у селян боярами та княжими дружинниками (див. Дружина). "Руська правда" в пізніших редакціях закріплювала в. за князями ("Правда Ярославичів", 1072) і боярами ("Поширена Правда", між 12 і 13 ст.). На величезній тер. Київ. Русі процес становлення в. відбувався неводночас: у Пд.-Зх. Русі раніше, у Пн.-Зх. і Пн.-Сх. – пізніше.

На Русі в. були в безумовній (алодіальній) власності князів і бояр (сюзерен не мав права ві- дібрати її у васала). Вотчинники мали деякі привілеї: збирали данину на користь влади у своїх в., виконували суд. та адм. функції. Таке право в тогочасній Європі називалось імунітетом. Вотчинники були зобов'язані відбувати військ. службу на користь свого сюзерена. Великі бояри, поступово обростаючи земельними володіннями і багатствами, прагнули до більшої свободи, а то й до незалежності від князя. Це спричинило удільну роздробленість, що постала в Русі від 40-х рр. 12 ст. Монголо-татарська навала підірвала засади землеволодіння на Русі, завдала удару системі сюзеренітету-васалітету. Та згодом вотчинники відновлюють свої володіння й привілеї, здобувають право відходу від свого володаря до ін. В Рос. д-ві та Лівобережній Україні вотчинна система ліквідована указом Петра I від 23 берез. 1714, а в. прирівняні до помість. На ін. укр. землях в. дожила до 19 ст.