Бібліографічне посилання: Гриценко А.П. ВСЕУКРАЇНСЬКІ З'ЇЗДИ ЗАЛІЗНИЧНИКІВ 1917 Р. [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vseukrainski_1917 (останній перегляд: 19.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВСЕУКРАЇНСЬКI З'ЇЗДИ ЗАЛIЗНИЧНИКIВ 1917–1918 I з'їзд відбувся 12–14 лип. (29 черв. – 1 лип.) 1917 у Харкові за участі понад 300 делегатів від 12 залізниць України. З'їзд заслухав I Універсал УЦР (див. Універсали Української Центральної Ради) і визнав УЦР "найвищим органом влади".

Для об'єднання залізничників у "Всеукраїнську залізнодорожну спілку" був вироблений "Статут Української залізнодорожної громади". До спілки могли увійти всі працівники залізниць, незалежно від національності, за умови підтримки вимоги надання Україні нац.-тер. автономії. Для подальшої орг. роботи було обране виконавче бюро.

II з'їзд відбувся у Києві 9–12 верес. (27–30 серп.) 1917. Він об'єднався із з'їздом робітників шосейних і водних шляхів у Всеукр. з'їзд працівників залізниць та ін. шляхів, а також т-ва "Праця". На з'їзді було розглянуто орг. питання, обговорено заходи з поліпшення стану залізниць України, висловлено підтримку ініціативи створення залізничного Вільного козацтва. Делегати обрали виконавче бюро з'їзду, Раду шляхів та Головну залізнодорожну раду.

III Всеукр. з'їзд залізничників проходив у Києві в трав. 1918.