ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ СТРАЙК ЗАЛІЗНИЧНИКІВ 1918 Р.

  Бібліографічне посилання: Гриценко А.П. ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ СТРАЙК ЗАЛІЗНИЧНИКІВ 1918 р. [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vseukrainskyj_strajk_1918 (останній перегляд: 17.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ СТРАЙК ЗАЛІЗНИЧНИКІВ 1918 Р.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ СТРАЙК ЗАЛIЗНИЧНИКIВ 1918 – один із найбільших виступів робітників України проти австро-німецьких військ контролю над територією України 1918 та гетьман. уряду (див. Українська Держава, П.Скоропадський). Розпочався 14–15 лип. на Здолбунівському, Сарненському та Коростенському вузлах Пд.-Зх. залізниці. 16–17 лип. до виступу приєдналися залізничники Одеси, Києва, Полісся, Поділля. На чолі стояв страйковий к-т Київ. вузла, який оголосив себе Центр. страйкомом. Загалом в Україні діяло 18 залізничних страйкомів. У відповідь на звернення Центр. страйкому від 19 лип. застрайкували залізничники Московсько-Київсько-Воронезької залізниці, 20 лип. страйк охопив Харків. вузол та Катерининську залізницю, 21 лип. – Слобідську, 23 лип. – Пн.-Донецьку. Виступ набув характеру заг.-укр. і охопив бл. 200 тис. учасників. Залізничники вимагали: визнання владою їхньої профспілки, звільнення заарештованих за політ. переконання робітників та поновлення їх на роботі, гарантування недоторканності членів робітн. орг-цій, впровадження 8-годинного робочого дня. Стати на чолі масового виступу залізничників намагалися більшовики, для чого 19 лип. 1918 на заг. зборах представників доріг, які опинилися на окупованій тер., було створено при ЦК КП(б)У, який на той час перебував у Москві, Тимчасове орг. залізничне бюро КП(б)У, очолене А.Близниченком. Посісти керівні позиції більшовикам вдалося лише у страйкомах найбільших вузлових станцій, серед робітників гол. залізничних майстерень та депо. Страйк підтримали залізничники Бессарабії, Білорусі, Криму, а також ін. загони укр. робітників на Донбасі, у Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ), Києві, Харкові й частина селянства. Поступово став очевидним політ. характер страйку, що визнали і гетьман. уряд, і окупаційні власті. Останні вдалися до провокаційних спроб розколоти лави страйкуючих, використати штрейкбрехерів, застосувати жорсткі репресії і військ.-польові суди, але страйк тривав до серед. серп. 1918. Він зірвав передислокацію австро-нім. війська на Зх. фронт і вивезення до Німеччини великої кількості продовольства, сировини тощо, відіграв велику роль у консолідації сил укр. нац.-визвол. руху.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Освободительная война украинского народа против оккупантов: Документы и материалы. К., 1937.

Посилання:
  • АВСТРО-НІМЕЦЬКИХ ВІЙСЬК КОНТРОЛЬ 1918
  • БЕССАРАБІЯ
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬК
  • МОСКВА
  • ПОДІЛЬСЬКА ЗЕМЛЯ
  • ПОЛІССЯ, ПРИП'ЯТСЬКЕ ПОЛІССЯ
  • СКОРОПАДСЬКИЙ ПАВЛО ПЕТРОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА

  • Пов'язані терміни:
  • ЛЮБОТИН
  • МЕРЕФА
  • СКОРОПАДСЬКИЙ ПАВЛО ПЕТРОВИЧ
  • ЗДОЛБУНІВ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)