ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВУЧК (ВСЕУКРАЇНСЬКА НАДЗВИЧАЙНА КОМІСІЯ)

  Бібліографічне посилання: Шаповал Ю.I. ВУЧК (Всеукраїнська надзвичайна комісія) [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vuchk (останній перегляд: 15.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВУЧК (ВСЕУКРАЇНСЬКА НАДЗВИЧАЙНА КОМІСІЯ)

ВУЧК (рос. – Всеукраинская чрезвычайная комиссия по борьбе с контрреволюцией, спекуляцией, саботажем и преступлениями по должности) Всеукраїнська надзвичайна комісія для боротьби з контрреволюцією, спекуляцією, саботажем та службовими злочинами. Орган комуніст. терору й утвердження більшовицької диктатури в Україні. Ств. в Україні 3 груд. 1918 як філія Всерос. ЧК. Мала безпосередньо підпорядковуватися Тимчасовому робітничо-селянському урядові України (ТРСУУ). Для виконання завдань, що покладалися на ВУЧК, при ВУЧК і місц. надзвичайних комісіях були створені військ. частини.

27 груд. 1918 ТРСУУ ухвалив постанову "Про Всеукраїнську, фронтові і місцеві надзвичайні комісії", за якою всі місц. ЧК були підпорядковані ВУЧК. Останній було доручено організувати об'їзд та інструктування місц. ЧК, спрямовувати їхню роботу. Від груд. 1918 до берез. 1919 ВУЧК очолював призначений з Москви I.Шварц, з квіт. 1919 – М.Лаціс (Судрабс), якого було відряджено в Україну з Росії з великою групою чекістів. Уже навесні 1919 з'ясувалося, що органи ЧК припускають у своїй діяльності насильство і зловживання, це викликало різкий протест і невдоволення населення. У ситуацію був змушений втрутитись особисто В.Ленін, який, зокрема, критикував М.Лаціса за його схильність до виправдання брутальних дій.

30 трав. 1919 ВУЦВК, Раднарком, НКВС і ВУЧК спільно затвердили "Постанову про Всеукраїнську і місцеву надзвичайні комісії", яка надала легітимного характеру діяльності чекістів. ВУЧК оголошувалась органом НКВС і працювала на правах його відділу. Голова ВУЧК та його заст. призначалися Раднаркомом. Від серп. 1919 роботу ВУЧК в Україні було згорнуто.

11 груд. 1919 більшовиками ств. Всеукр. революц. к-т (Всеукрревком), а при ньому – Управління надзвичайних комісій і особливих від. (його невдовзі очолив моск. чекіст В.Манцев). Постановою ВУЦВК від 17 берез. 1920 його перетворено у Центр. управління надзвичайних комісій для боротьби з контрреволюцією, спекуляцією і посадовими злочинами (Цупрчрезком) при Раднаркомі УСРР, яке не було органом НКВС, а підпорядковувалося Раднаркомові. Разом із підрозділами Червоної армії (див. Радянська армія) і частинами особливого призначення чекісти відіграли вирішальну роль у діях проти укр. повстанців, зокрема у терористичних акціях проти селянства, взятті та знищенні заручників, винищенні ворогів більшовицького режиму.

У період окупації України армією А.Денікіна (див. Денікіна режим в Україні 1919–1920) були утворені комісії для розслідування злочинів чекістів. До цих комісій входили громад. діячі, іноземці. Висновки комісій підтверджувалися свідченнями очевидців.

30 берез. 1921 Цупрчрезком перейм. на ВУЧК. У лют. 1922 політбюро ЦК КП(б)У відповідно до директив моск. кер-ва розглянуло питання про реорганізацію ВУЧК і перетворення її у Держ. політ. управління (Государственное политическое управление – ГПУ). Це було закріплено відповідною постановою ВУЦВК від 22 берез. 1922.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Лацис М.И. Два года борьбы на внутреннем фронте. М., 1920
  2. Його ж. Чрезвычайные комиссии по борьбе с контрреволюцией. М., 1921
  3. Малицкий А. ЧК и ГПУ. Х., 1923
  4. Дукельский С.С. ЧК–ГПУ. Х., 1923
  5. На защите революции. Из истории Всеукраинской чрезвычайной комиссии. 1917–1922 гг.: Сборник документов и материалов. К., 1971
  6. в.И.Ленин и ВЧК: Сборник документов (1917–1922). М., 1988
  7. Маймескулов Л.Н.и др. Всеукраинская чрезвычайная комиссия. 1918–1922. Х., 1990
  8. Мельгунов С.П. Красный террор в России. 1918–1923. М., 1990
  9. Шаповал Ю.та ін. ЧК–ГПУ– НКВД в Україні: особи, факти, документи. К., 1997
  10. в.И.Ленин. Неизвестные документы. 1891–1922. М., 1999
  11. Ченцов в.В. Політичні репресії в Радянській Україні в 20-ті роки. Дніпропетровськ, 2000.

Посилання:
  • ДЕНІКІН АНТОН ІВАНОВИЧ
  • ДЕНІКІНА РЕЖИМ В УКРАЇНІ 1919–1920
  • ЛЕНІН ВОЛОДИМИР ІЛЛІЧ
  • МАНЦЕВ ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • ШВАРЦ ІСАК ІЗРАЇЛЬОВИЧ
  • ТИМЧАСОВИЙ РОБІТНИЧО-СЕЛЯНСЬКИЙ УРЯД УКРАЇНИ

  • Пов'язані терміни:
  • БОЛФОСОВ (ВАЛЕР) МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ
  • ДЕРЖАВНЕ ПОЛІТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ УСРР
  • ДОРОШЕНКО ПЕТРО ЯКОВИЧ
  • ФЕДЕРАЛІСТІВ ГРУПА, ФРАКЦІЯ ФЕДЕРАЛІСТІВ
  • ХОЛОДНОЯРСЬКА РЕСПУБЛІКА (1921)
  • КЛЕН ЮРІЙ
  • КОМІСАР, ТЕРМІН
  • КОМІТЕТИ НЕЗАМОЖНИХ СЕЛЯН, КОМНЕЗАМИ
  • КОНЦЕНТРАЦІЙНІ ТАБОРИ БІЛЬШОВИЦЬКОГО ТА НАЦИСТСЬКОГО ТОТАЛІТАРНИХ РЕЖИМІВ НА ТЕРИТОРІЇ УСРР–УРСР
  • ЛАЦИС (ЛАЦИС-СУДРАБС) МАРТИН (МАРТИНЬШ) ІВАНОВИЧ (ЯНОВИЧ)
  • ЛЕВАШОВ СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
  • МАНЦЕВ ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ
  • МАЙОРОВ МИХАЙЛО МУСІЙОВИЧ
  • МЕНЖИНСЬКИЙ (MIENŻYNSKI, MĘŻYŃSKI) В'ЯЧЕСЛАВ (WIACZESŁAW) РУДОЛЬФОВИЧ
  • МИХАЙЛИЧЕНКО ГНАТ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ПОЛЯКИ В УКРАЇНІ
  • ПОЛЬСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВІЙСЬКОВОЇ СПРАВА 1933–1935
  • ПОПОВ ПАВЛО ІВАНОВИЧ
  • РУДИНСЬКИЙ МИХАЙЛО ЯКОВИЧ
  • ШВАРЦ ІСАК ІЗРАЇЛЬОВИЧ
  • СОЛОВЕЙ ДМИТРО ФЕДОРОВИЧ
  • СТАШЕВСЬКИЙ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ
  • СИМИРЕНКО ЛЕВКО ПЛАТОНОВИЧ
  • ТИМЧАСОВИЙ РОБІТНИЧО-СЕЛЯНСЬКИЙ УРЯД УКРАЇНИ
  • ВЧК (ВСЕРОСІЙСЬКА НАДЗВИЧАЙНА КОМІСІЯ)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)