Бібліографічне посилання: Коваленко В.П. ВИР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vyr_mst (останній перегляд: 21.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВИР археологічна пам'ятка – давнє місто на лівому березі р. Вир (прит. Сейму, бас. Дніпра), у гирлі її прит. р. Крига. Нині тут розташов. м. Білопілля. Вперше в. згадано в Iпатіївському літописі під 1113. Місто складалося з дитинця (1,5 га), що займав високий (15–18 м) мис лівого берега р. Крига, та "окольного міста" ("острога"), до якого прилягав відкритий посад (7–10 га). Згадується в літописах під 1147, 1160, 1161 у зв'язку з боротьбою проти половців та феод. усобицями на пд. землях Давньої Русі (див. Київська Русь) як центр однойменної волості між верхів'ями річок Сула та Сейм (пл. – понад 8 тис. км 2), що у 12 ст. не раз переходила з рук в руки. 1159–62 – столиця уділу Iзяслава Давидовича. Надалі разом з Курським Посейм'ям в. входив до складу Новгород-Сіверського князівства. Відігравав важливу роль у системі оборони пд.-сх. кордонів Русі, контролюючи "степовий коридор" – прохід у половецький степ. Знищене 1239 під час монголо-татарської навали. Локалізоване богословом та істориком Філаретом (Гумілевським) у серед. 19 ст. Досліджувалося в.Богусевичем (1958–59) та в.Приймаком (1985–93); загалом в різних частинах городища розкопано бл. 800 м2. Виявлено рештки житлових та виробничо-госп. споруд, зафіксовано сліди залізоробного, ковальського, ювелірного, кісткорізального ремесел.