Бібліографічне посилання: Щербак В.О. ВИШНЕВЕЦЬКИЙ Ярема (Ієремія) [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vyshnevetskyj_Ja (останній перегляд: 23.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВИШНЕВЕЦЬКИЙ Ярема (Iєремія; 1612–20.08.1651) – один з наймогутніших магнатів Речі Посполитої. Походив з укр. князівського роду Вишневецьких, син Михайла Вишневецького та Раїни Могилянки (див. Раїна Вишневецька). Після закінчення єзуїтського колегіуму в м. Львів та навчання за кордоном в Iталії та Iспанії відступився від православ'я і прийняв католицизм. Володів маєтностями в Лівобережній Україні з центром у Лубнах, мав 6-тисячне надвірне військо. Разом з ін. магнатами для збереження свого становища в д-ві виступав проти урядової політики централізації. Брав участь у польсько-російській війні 1632–1634 та жорстокому придушенні козац.-сел. повстання під проводом П.Бута 1637 та Я.Острянина й Д.Гуні 1638. На початку національної революції 1648–1676 відзначився у боях 1648 під Махнівкою (нині с. Комсомольське Козятинського р-ну Він. обл.), П'яткою (нині село Чуднівського р-ну Житомир. обл.) і Старокостянтиновом проти козац. війська, очолюваного М.Кривоносом, після Пилявецької битви 1648 відбув до Львова. Ставши влітку 1649 коронним гетьманом, в. продовжував придушувати визвол. рух в Україні з метою відновлення польс.-шляхетського панування. У своєму маєтку Збараж витримав Збаразьку облогу 1649. Помер під час наступу на укр. землі польс. військ після перемоги в Берестецькій битві 1651 у польс. військ. таборі в м-ку Паволоч (нині село Попільнянського р-ну Житомир. обл.).