ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВИШНЕВСЬКИЙ ДМИТРО

  Бібліографічне посилання: Дзюба О.М. ВИШНЕВСЬКИЙ Дмитро [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vyshnevskyj_D (останній перегляд: 19.12.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВИШНЕВСЬКИЙ ДМИТРО

ВИШНЕВЕЦЬКИЙ (Байда) Дмитро Iванович (р. н. невід. – 1563) – укр. політ. і військ. діяч, один з організаторів запороз. козацтва. В історіографії існує думка, що він – засн. 1-ї Запорозької Січі (Хортицької). Походив з князівського роду Вишневецьких. Батько В. – Iван Михайлович (п. 1543) був старостою ейшинським і ворчинським (1533), старостою пропойським і чечерським (1536). Мати – Анастасія Семенівна Олизаровичівна (п. до 1541) – внучка по матері кн. К.Острозького. В. вперше згадується у джерелах 1545.

Ймовірно, брав участь у боротьбі проти Османської імперії наприкінці 30-х – поч. 40-х рр. 16 ст. Від 1540-х рр. В. обіймав посаду черкас. і канів. старости, спирався у своїй діяльності на запороз. козацтво. 1553 побував у Туреччині з метою визволення з неволі свого дядька кн. Ф.Вишневецького. 1554 король Сигізмунд II Август призначив його стражником на Хортиці. 1555 на о-ві Мала Хортиця (о-ві Байда) зайнявся зведенням потужного укріплення, звідки вчинив ряд успішних походів проти Осман. імперії та Кримського ханства, насамперед на турец. фортецю Очаків та татар. фортецю Iслам-Кермен (поблизу сучасного м. Каховка). 1556 В. відправив два своїх посольства до Москви з метою розширення антиосман. коаліції, а також двічі відбивав турец. напади на Січ. У жовт. 1557 крим. хан Девлет-Гірей I вчинив новий похід на Січ, зібравши крим. татар, ногайців, а також турец. і молдов. війська. В. змушений був покинути Хортицю і відступити до Монастирського о-ва (нині в межах м. Дніпропетровськ). Оскільки польс. уряд не надав йому обіцяної допомоги, В. перейшов на службу до рос. царя Iвана IV. Брав участь в організації оборони пд. рубежів Рос. д-ви від ординців. 1558 В. і рос. воєначальник Ржевський здійснили похід проти турків. 1559 двічі ходив під Азов, воював у пониззі Дону, під Керчю. У зв'язку з втягненням Рос. д-ви у Лівонську війну 1558–1583 дії рос. військ у Пн. Причорномор'ї стали менш активні. У цей час В. діяв у даному регіоні фактично сам. У квіт. 1562 прибув до Москви, щоб схилити Iвана IV до продовження антиосман. боротьби. Не досягнувши мети, повернувся в підданство до Сигізмунда II. 1563 разом з польс. магнатом Альбрехтом Лаським здійснив похід на Молдову. Під час однієї з битв зазнав поразки, дістав поранення, потрапив у полон і був привезений до Стамбула. В. відмовився перейти на турец. службу і був страчений разом зі шляхтичем П'ясецьким.

Героїчна смерть В. оспівана в нар. думі про козака Байду. Ця подія відображена в ряді хронік та генеалогічних творів. Пізніше постать В. – Байди привертала увагу багатьох діячів укр. к-ри, зокрема П.Куліш присвятив йому свою п'єсу.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Сергійчук В. Дмитро Вишневецький. В кн.: Володарі гетьманської булави. К., 1994.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)



(тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)