Бібліографічне посилання: Якименко М.А. ВИШНЕГРАДСЬКИЙ Іван Олексійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vyshniehradskyj_I (останній перегляд: 19.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВИШНЕГРАДСЬКИЙ Iван Олексійович (01.01.1832(20.12.1831)– 06.04(25.03).1895) – вчений (один із основоположників теорії автоматичного регулювання, засн. наук. шк. з конструювання машин), держ. діяч. Почесний чл. Петерб. АН (1888). Закінчив Гол. пед. ін-т (1851) у Санкт-Петербурзі. Від 1862 – проф. механіки Технологічного ін-ту, від 1865 – проф. практичної механіки Михайловської артилер. акад. 1867– 78 – інженер-механік у Гол. артилер. управлінні. Від 1875 – дир. Технол. ін-ту. На поч. 80-х рр. 19 ст. відійшов від наук. та інженерної діяльності, був фактичним головою АТ "Південно-Західна залізниця", куди входили майже всі залізниці Правобережної України. 1888–92 – міністр фінансів Рос. імперії. Проводив жорстку фіксальну політику, за час перебування в. на посаді міністра було збільшено держ. поземельний податок у 22 губерніях, загальноімперські правила збору поземельного податку поширено на приєднану до Рос. імперії в той час тер. Серед. Азії. в. продовжив збір недоїмок за скасованим ще 1881 подушним податком – результатом було зниження рівня життя сільс. нас., 75,5 % якого (в Україні – 55,8 %) стали безнадійними боржниками. Водночас за 5 років перебування в уряді в. примножив свій власний капітал на операціях з цінними паперами до 25 млн рублів. За свідченням С.Вітте, після смерті в. імп. Микола II охарактеризував його словами "великий шахрай".

П. у м. С.-Петербург.