ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВИШИНСЬКИЙ АНДРІЙ ЯНУАРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Кубальський О.Н. ВИШИНСЬКИЙ Андрій Януарович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vyshynskyj_A (останній перегляд: 25.08.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВИШИНСЬКИЙ АНДРІЙ ЯНУАРОВИЧ

ВИШИНСЬКИЙ Андрій Януарович (10.12(28.11).1883–22.11.1954) – рад. держ. діяч, юрист і дипломат. Акад. АН СРСР (1939). Н. в м. Одеса. Закінчив юрид. ф-т Київ. ун-ту (1913). Займався літ. і пед. діяльністю. Від 1917 до 1925 працював у системі Наркомосу РСФРР і одночасно був проф. Моск. ун-ту. 1925–28 – ректор Моск. ун-ту. 1928–31 – чл. колегії Наркомосу РСФРР; 1931–39 – прокурор РСФРР/РРФСР, ген. прокурор СРСР (1935–39). 1939– 44 – заст. голови РНК СРСР, 1940–49 – заст. міністра закордонних справ СРСР. Від 1949 до 1953 – міністр закордонних справ СРСР, з берез. 1953 – заст. міністра закордонних справ. 1953– 54 – постійний представник СРСР в ООН. Депутат ВР СРСР чотирьох скликань. 1937–41 – перший дир. Iн-ту права АН СРСР. У працях висував положення, якими уможливлював грубі порушення законності й масові репресії, зокрема, розробив теорію про те, що визнання підозрюваним своєї провини є вирішальним доказом при розгляді справ про держ. злочини. В 1930-х рр. це виправдовувало брутальне свавілля в суд. практиці: слідчі тортурами вибивали з "підозрюваних" визнання провини за відсутності будь-яких ін. документів, матеріалів, що доводили б "злочинні" дії останніх.

П. у м. Нью-Йорк (США), похований у Москві.

дата публікації: 2003 р.

Праці:
  1. Очерки по истории коммунизма, ч. 1–2. М., 1924–25
  2. Суд и карательная политика Советской власти. М., 1925
  3. Курс уголовного процесса. М., 1927
  4. Судоустройство в СССР. М., 1939
  5. Вопросы теории и права. М., 1949
  6. Теория судебных доказательств в советском праве. М., 1950
  7. Вопросы международного права и международной политики, т. 1–5. М., 1949–53.
Література:
  1. Ларин А.О. О судебных убийствах. "Человек и закон", 1988, № 11
  2. Инквизитор: Сталинский прокурор Вышинский. М., 1992.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • МОСКВА
  • ОДЕСА
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ

  • Пов'язані терміни:
  • БАРАНОВСЬКИЙ АНАТОЛІЙ МАКСИМОВИЧ
  • ДЕМОГРАФІЧНІ ВТРАТИ УКРАЇНИ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 20 СТ.
  • ДОГОВІР МІЖ СРСР І ЧЕХОСЛОВАЦЬКОЮ РЕСПУБЛІКОЮ ПРО ЗАКАРПАТСЬКУ УКРАЇНУ 1945
  • КІРОВСЬКИЙ НАБІР
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (ДО ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ)
  • КРИЛЕНКО МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • НЮРНБЕРЗЬКИЙ ПРОЦЕС 1945–1946
  • ПАРАЛЕЛЬНОГО АНТИРАДЯНСЬКОГО ТРОЦЬКІСТСЬКОГО ЦЕНТРУ СУДОВИЙ ПРОЦЕС 1937
  • ПРАВОТРОЦЬКІСТСЬКОГО БЛОКУ ПРОЦЕС 1938
  • САУЛЕВИЧ ЯН ДОМІНІКОВИЧ
  • ШЕПТИЦЬКИЙ АНДРЕЙ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)