Бібліографічне посилання: Ткачова Л.I. ВИСУВАНСТВО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vysuvanstvo (останній перегляд: 18.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВИСУВАНСТВО – спосіб формування в РСФРР, згодом у СРСР прошарку управлінських кадрів у 1920–30-ті рр. з метою заміни старого корпусу кер. усіх ланок управління людьми, які б беззастережно підтримували рад. владу та безвідмовно втілювали в життя всі настанови комуніст. партії. Найбільшого розмаху в. набуло в 1920-ті рр., коли за рішенням ВКП(б) було проведено кілька масових кампаній із зазначенням контрольних цифр і напрямів висування управлінських кадрів. На оплачувану постійну керівну роботу в госп., рад., кооп. та громад. орг-ції направлялися робітники та незаможні селяни з-поміж активістів. Пріоритет надавався соціальному походженню, а не освіті й фаху. Негативним наслідком в. було різке зменшення серед управлінців питомої ваги осіб з вищою та серед. спец. освітою. Згідно із Всесоюзним переписом населення 1939, в УРСР лише половина всіх службовців мала відповідну фахову підготовку, що знижувало ефективність кер-ва всіма процесами соціально-екон. життя. Iз розвитком планової системи підготовки управлінських кадрів у 1930-ті рр. кампанії масового в. стали непотрібними.