ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЯСИР

  Бібліографічне посилання: Галенко О.І. ЯСИР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Yasyr (останній перегляд: 23.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ЯСИР

ЯСИР — істор. термін у Речі Посполитій (зокрема в Україні) та Моск. д-ві для означення полону, набраного кримськими татарами та османцями на території цих д-в під час війн або спец. людоловських набігів.

Термін "ясир" походив від араб. "есір" у просторічній турец. і татар. вимові "yesir" — буквально "бранець", "військовополонений". Оскільки полон був гол. джерелом рабів у Османській імперії, "есір" стало родовим поняттям раба і юрид. терміном, що сприяло знайомству з ним і його запозиченню потерпілими народами. У Кримському ханаті, крім "єсір", засвідчене вживання діалектних термінів "шура" (раб, від перс. "чура", споріднене укр. джура), "маріє" (жінка, від Марія), "девке" (від укр. дівка), "казак" (чоловік). В укр., рос. і польс. мовах термін набув також значення збірного поняття.

Час появи терміна не встановлений; набіги крим. татар за невільниками у володіння Великого князівства Литовського засвідчені незабаром після смерті вел. кн. литов. Вітовта (1430), тобто за кілька десятиліть до осман. завоювань на Крим. п-ові (1475). Однак в осман. час кількість проданого в Кефе (нині м. Феодосія) Я. наприкінці 16 ст. (17,5 тис. осіб за рік) більш як удесятеро перевищувала показник генуезьких часів (бл. 1,5 тис. осіб на рік). Останній набіг крим. татар відбувся під проводом хана Крим-Ґерея взимку 1768/69.

Я. був тривалим чинником значних втрат населення України. Найбільшого розмаху людоловство сягало в період до поч. 18 ст.; пізніше Осман. імперія, виконуючи умови Карловицьких угод (див. Карловицький конгрес 1698—1699) та Константинопольського мирного договору 1700, намагалася стримувати набіги Кримського ханату і татар. орд з дніпровського правобережжя та Буджаку.

Ввіз Я. до Осман. імперії був організований. Він обкладався ввізним митом ("пенджик" — від перс. "п’ятина"), що призначалося за кожну душу і залежало від статі та вікових категорій, а продаж — ринковими податками. Пунктами завозу на осман. територію були порти Кефе, Ак-Керман (нині м. Білгород-Дністровський), Кілія, Очаків. Однак перш, ніж потрапити туди, людолови перепродавали Я. професійним работоргівцям на степових базарах ("кара сук"), що тимчасово виникали при татар. шляхах. Значна кількість бранців залишалася у володінні крим. татар, і податки з них збиралися до ханської скарбниці.

Надійних підрахунків кількості Я., як і реєстру людоловських набігів, нема. Але вони й неможливі, оскільки, крім великих походів, Я. набирали невеличкі (до 100 осіб) банди ловців, які при тому звільнялися від виплати мита. Дані про стягнуте за невільників мито у пунктах завезення є дуже фрагментарні та не враховують бранців, що залишилися в руках татар. Гіпотетичні оцінки кількості Я. з України за 15—18 ст. коливаються від 2—2,5 до 3,5 млн осіб, але реальна кількість може відрізнятися як у менший, так і в більший, бік.

Я. як різновид примусової міграції є одним із найбільших демографічних явищ в історії України. Він залишається недослідженим як через брак надійних даних, так і через популярні стереотипи. Однак можна стверджувати, що безсумнівно величезні людські втрати серед українців через Я., з одного боку, не зупинили укр. колонізації Степу, а з другого, козацтво українське не стало чинником, завдяки якому припинилися людоловські набіги. У Крим. ханаті Я. призвів до утворення етнічної групи метисів (т. зв. тумів), що у 17 ст., за свідченням Евлії Челебі, сягала 900 тис. і чисельністю переважала решту населення Крим. ханату. Наслідки Я. для демографії та к-ри Криму також недосліджені.

Я. залишив виразний слід в укр. політ. дискурсі 16—18 ст., нар. пам’яті, усній творчості та історіографії. Зокрема, нар. осмислення викликів Я. відбилося в третині всіх дум. Проте недослідженість зумовлює стереотипізоване трактування Я. та його наслідків в історіографії, що служить одним із гол. аргументів у спекулятивній візії трагічного минулого України.

дата публікації: 2013 р.

Література:
  1. Дашкевич Я.Р. Ясир з України (XV — перша половина XVII ст.) як історико-демографічна проблема. «Український археографічний щорічник: нова серія», 1993, вип. 2
  2. Галенко О. Ясир для султана: два османські кануннаме про набіги з початку XVI ст. В кн.: Україна в Центрально-Східній Європі. К., 2002
  3. Його ж. Зрадники-герої, або український ідеал потурченця. «Соціум», 2006, вип. 6

Посилання:
  • БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ
  • ДУМИ
  • ЕВЛІЯ ЧЕЛЕБІ
  • ФЕОДОСІЯ (КАФА), МІСТО АРК
  • КАРЛОВИЦЬКИЙ КОНГРЕС 1698–1699
  • КІЛІЯ
  • КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1700
  • КОЗАЦТВО УКРАЇНСЬКЕ
  • КРИМСЬКІ ТАТАРИ
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • ОЧАКІВ
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВІТОВТ (ВІТАУТАС)

  • Пов'язані терміни:
  • БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ ДОГОВІР 1648 Р.
  • ЧУДНІВСЬКА КАМПАНІЯ 1660
  • ГРОМАДЯНСЬКІ ВІЙНИ В УКРАЇНІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 1650 – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 1660-Х РОКІВ
  • ІСЛАМ-ГІРЕЙ III
  • ІСТОРИЧНІ УКРАЇНСЬКІ ПІСНІ
  • ІВАНЕНКО ПЕТРО ІВАНОВИЧ
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ЮРІЙ
  • КОЧІВНИЦТВО
  • КРИМ, ПЕРЕБІГ ОСНОВНИХ ДОІСТОРИЧНИХ ТА ІСТОРИЧНИХ ПОДІЙ НА ПІВОСТРОВІ КРИМ
  • КРИМСЬКІ ТАТАРИ
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • КУЦЕВИЧ-МИНЬКІВСЬКИЙ ІВАН
  • МЕНГЛІ-ҐЕРЕЙ I
  • НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1648–1676
  • ПРАВОБЕРЕЖНЕ ПОВСТАННЯ 1664–1665
  • РАБСТВО В УКРАЇНІ
  • САГІБ-ҐЕРЕЙ I
  • ТИХОМЕЛЬ
  • ВОЛОСЬКИЙ ШЛЯХ
  • ЗБОРІВСЬКИЙ ДОГОВІР КРИМУ З ПОЛЬЩЕЮ 1649
  • ЖВАНЕЦЬКА ОБЛОГА 1653


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)