ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЙОНА

  Бібліографічне посилання: Мицик Ю.А. ЙОНА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Yona (останній перегляд: 15.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЙОНА

ЙОНА (світські ім'я та прізв. невід.; р. н. невід. – 31.03.1461) – моск. митрополит (1448–61). Канонізований Помісним собором РПЦ (1547), дні пам'яті вшановуються тричі на рік – 31 берез., 27 трав., 15 черв. (усі дати дані за ст. ст.). Н. в с. Одноушево (нині село Костромської обл., РФ) в селянській родині. В юності прийняв чернечий постриг, служив у Симоновому монастирі в Москві, висвячений на ієромонаха. 1430 (за ін. даними, 1438) призначений єпископом Рязанським і Муромським. У зв'язку з відмовою вел. кн. моск. Василія II Васильовича Темного визнавати митрополита Ісидора, який прийняв Флорентійську церковну унію 1439, був обраний моск. духовенством і поставлений вел. кн. моск. Василієм II Васильовичем Темним як новий митрополит "київський і всієї Русі" (5 груд. 1448). Це означало де-факто автокефалію (див. Автокефальна церква) правосл. церкви в межах Великого князівства Московського, не визнану, однак, константиноп. патріархом (див. Константинопольський патріархат), конфлікт між церквами тривав до 1589 – надання константиноп. патріархом Єремією II Траносом автокефалії РПЦ і утворення Московського патріархату. Й. прагнув поширити свою владу і на правосл. церкву в укр. та білорус. землях (у межах Великого князівства Литовського) і був навіть підтриманий у цьому королем польс. і вел. кн. литов. Казимиром IV Ягеллончиком, однак константиноп. патріарх Григорій Мамма 1458 висвятив на Київ. митрополію Григорія Болгарина. Ця подія остаточно розмежувала стару Київську митрополію на власне Київ. та Моск. Митрополит Й. активно підтримував вел. кн. моск. Василія II Васильовича Темного, сприяв посиленню ролі правосл. церкви в д-ві, провадив ефективну місіонерську діяльність, був автором багатьох послань, склав "Келейне Євангеліє", куди увійшло 38 повчань на морально-етичні теми. Тяжко захворівши, призначив своїм спадкоємцем Феодосія. По смерті був похований в Успенському соборі Московського Кремля.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Історія православної церкви в Україні. К., 1997
  2. Гудзяк Б. Криза і реформа: Київська митрополія. Царгородський патріархат і генеза Берестейської унії. Львів, 2000.

Посилання:
  • АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА
  • ДУХОВЕНСТВО
  • ЄРЕМІЯ II ТРАНОС
  • ФЛОРЕНТІЙСЬКА ЦЕРКОВНА УНІЯ 1439
  • ГРИГОРІЙ БОЛГАРИН
  • ІСИДОР
  • КАЗИМИР ІV ЯГЕЛЛОНЧИК
  • КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • КИЇВСЬКА МИТРОПОЛІЯ
  • МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • МОСКВА
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО МОСКОВСЬКЕ

  • Пов'язані терміни:
  • ФЛОРЕНТІЙСЬКА ЦЕРКОВНА УНІЯ 1439
  • ІСИДОР
  • КИЇВСЬКІ ІЄРАРХИ, ЗАГАЛЬНИЙ ПЕРЕЛІК КИЇВСЬКИХ ЄПИСКОПІВ, АРХІЄПИСКОПІВ, МИТРОПОЛИТІВ І ПАТРІАРХІВ
  • МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)