ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЮРА ГНАТ ПЕТРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Томазова Н.М. ЮРА Гнат Петрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Yura_H (останній перегляд: 24.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ЮРА ГНАТ ПЕТРОВИЧ

ЮРА Гнат Петрович (08.01.1888 (27.12.1887)—18.01.1966) — режисер, актор театру і кіно, педагог. Професор (1946). Нар. арт. УРСР (1930), нар. арт. СРСР (1940). Н. в с. Федвар (нині с. Підлісне Олександрівського р-ну Кіровогр. обл.). Сценічну діяльність почав 1904 в аматорському гуртку, а професійну — 1907 в трупі С.Максимовича. 1913—14 — актор театру т-ва "Руська бесіда" у Львові, 1916—19 — "Молодого театру" в Києві (із 1919 — у складі 1-го держ. драм. театру УСРР ім. Т.Шевченка в Києві). 1920 на базі об’єднання "Нового Львівського театру" (очоленого А.Бучмою, М.Бенцалем, В.Калиним) та групи "молодотеатрівців" (на чолі з Ю.) у Вінниці постав Укр. драм. театр ім. І.Франка, який 1920—23 був пересувним, 1923—26 знаходився в Харкові, із 1926 — у Києві (нині це Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка). Був худож. керівником театру (1920—61). 1938—46 — викладач, 1946—61 — професор Київ. ін-ту театрального мист-ва ім. І.Карпенка-Карого.

Ю. — актор широкого творчого діапазону, однак уславився, перш за все, виконанням комедійних та характерних ролей. В Укр. драм. театрі ім. І.Франка зіграв провідні ролі у п’єсах "На дні" Максима Горького (1920), "97" М.Куліша (1924), "Свята Йоанна" Б.Шоу (1924), "Гайдамаки" за Т.Шевченком (1927), "Пригоди бравого солдата Швейка" за Я.Гашеком (1928), "Диктатура" І.Микитенка (1929), "Весілля Фігаро" П.-О.Бомарше (1933), "У пущі" Лесі Українки (1946), "Мартин Боруля" І.Карпенка-Карого (1950) та ін.

Перші роки режисерської діяльності були позначені яскравими творчими пошуками, експериментами, суперництвом з ін. майстрами сцени (Л.Курбасом, А.Бучмою та ін.). Поставив понад 200 вистав, серед яких: "Гріх" В.Винниченка (1920), "Затоплений дзвін" Г.-Й.Гауптмана (1920), "Похорон" І.Франка (1921), "Гайдамаки" за Т.Шевченком (1921), "Цар Едіп" Софокла (1921), "Ревізор" М.Гоголя (1924, 1952), "Камінний господар" Лесі Українки (1925), "Мина Мазайло" М.Куліша (1929), "Загибель ескадри" О.Корнійчука (1933, 1945), "Безталанна" І.Карпенка-Карого (1937), "Украдене щастя" І.Франка (1940, 1956), "В степах України" О.Корнійчука (1940), "Маруся Богуславка" М.Старицького (1941), "Сто тисяч" І.Карпенка-Карого (1945), "Макар Діброва" О.Корнійчука (разом з Б.Нордом; 1948), "Мартин Боруля" І.Карпенка-Карого (1950), "Калиновий гай" О.Корнійчука (1950), "Свіччине весілля" (1960), "Пророк" (1961; обидві — І.Кочерги).

У кінематографі з 1935. Найбільш відомі ролі у кінофільмах "Прометей" (1936), "Запорожець за Дунаєм" І.Кавалерідзе (1937), "Тарас Шевченко" І.Савченка (1951) та у фільмах-виставах "Мартин Боруля" (1953), "Сто тисяч" (1958).

Депутат ВР УРСР 1—5-го скликань.

Лауреат Сталінської премії (1949, 1951).

Нагороджений 3-ма орденами Леніна, 2-ма орденами Трудового Червоного Прапора, орденом "Знак пошани", ін. відзнаками.

П. у м. Київ, похований на Байковому цвинтарі.

дата публікації: 2013 р.

Праці:
  1. Двадцять років. В кн.: ХХ років театра ім. Ів. Франка. [Х., 1940]
  2. Режисер у театрі. К., 1960
  3. Життя і сцена. К., 1965
  4. Моє життя: Спогади. Статті. К., 1987
Література:
  1. Киселев И. Гнат Юра. К., 1951
  2. Кисельов Й. Театральні портрети: Нариси про майстрів української радянської сцени. К., 1955
  3. Єсипенко Р. Гнат Юра в радянському репертуарі. К., 1959
  4. Бобошко Ю. Гнат Петрович Юра. К., 1960
  5. Кисельов Й. Разом з життям: майстри української сцени. К., 1972
  6. Бобошко Ю. Гнат Юра. К., 1980
  7. Борщаговський О. «Дуже хотілося грати». «Український театр», 1995, № 1
  8. Веселовська Г. Вічний Швейк — Гнат Юра: маски для власної долі. «Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого», 2009, вип. 4/5
  9. Захаревич М. Засади організаційної діяльності Гната Юри в Київському державному академічному драматичному театрі імені І. Франка. Там само

Посилання:
  • БАЙКОВИЙ ЦВИНТАР
  • БУЧМА АМВРОСІЙ МАКСИМІЛІАНОВИЧ
  • ФРАНКО ІВАН ЯКОВИЧ
  • ГАШЕК ЯРОСЛАВ
  • ГОГОЛЬ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • ГОРЬКИЙ МАКСИМ
  • КАРПЕНКО-КАРИЙ
  • КАВАЛЕРІДЗЕ ІВАН ПЕТРОВИЧ
  • ХАРКІВ
  • КОЧЕРГА ІВАН АНТОНОВИЧ
  • КОРНІЙЧУК ОЛЕКСАНДР ЄВДОКИМОВИЧ
  • КУЛІШ МИКОЛА ГУРОВИЧ
  • КУРБАС ЛЕСЬ
  • КИЇВ
  • ЛЬВІВ
  • МИКИТЕНКО ІВАН КІНДРАТОВИЧ
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
  • САВЧЕНКО ІГОР АНДРІЙОВИЧ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • СТАРИЦЬКИЙ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • УКРАЇНКА ЛЕСЯ
  • ВІННИЦЯ
  • ВИННИЧЕНКО ВОЛОДИМИР КИРИЛОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • БУЧМА АМВРОСІЙ МАКСИМІЛІАНОВИЧ
  • ДЕРЖАВНІ НАГОРОДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
  • КОМІТЕТ З ОХОРОНИ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНО-КУЛЬТУРНИХ, АРХІТЕКТУРНИХ І АРХЕОЛОГІЧНИХ ПАМ'ЯТНИКІВ УРСР
  • КУЛІШ МИКОЛА ГУРОВИЧ
  • МІЛЮТЕНКО ДМИТРО ОМЕЛЯНОВИЧ
  • НАЦІОНАЛЬНА КІНОСТУДІЯ ХУДОЖНІХ ФІЛЬМІВ ІМЕНІ ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
  • ОДЕСЬКА КІНОСТУДІЯ ХУДОЖНІХ ФІЛЬМІВ
  • ОЛЕКСАНДРІЯ
  • ПОЛЬСЬКИЙ ТЕАТР У КИЄВІ
  • ПОНОМАРЕНКО ЄВГЕН ПОРФИРОВИЧ
  • ШУМСЬКИЙ ЮРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
  • УЖВІЙ НАТАЛІЯ МИХАЙЛІВНА
  • ВЕЧОРИ - ОГЛЯДИ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В МОСКВІ
  • ЯНОВСЬКИЙ ЮРІЙ ІВАНОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)