Бібліографічне посилання: Ричка В.М. ЗАДУШНІ ЛЮДИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Zadushni_ljudy (останній перегляд: 18.11.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЗАДУШНІ ЛЮДИ (лат. – personae miserabilis) – специфічна соціальна група зубожілого нас. доби середньовіччя. Відпущені на волю своїм паном за заповітом ("за душью") колиш. холопи, шукаючи охорони й заступництва, опинялися, як правило, під опікою та юрисдикцією церкви. В пам'ятках давньорус. письменства З.л. згадуються в переліку богадільних людей у "Церковному статуті" вел. кн. київ. Володимира Святославича, що зберігся в багатьох списках і редакціях 13–17 ст. З.л. були одним із джерел формування залежного нас. на церк. землях. Після проведення царським урядом секуляризації церк. та монастирських земель згідно з указом імп. Катерини II від 10 квіт. 1786 всі феодально залежні селяни на цих землях були передані у відання спец. Колегії економії (див. Економічні селяни).