ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ 1948

  Бібліографічне посилання: Мартинов А.Ю. ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ 1948 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Zagalna_deklaraciya_prav_ljudyny_1948 (останній перегляд: 20.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ 1948

ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ 1948 – перший міжнар.-правовий документ, що проголосив осн. права і свободи людини. Прийнятий 10 груд. 1948 Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй (СРСР утримався при голосуванні). Щороку в цей день відповідно до резолюції ГА ООН від 4 груд. 1950 відзначається День прав людини. Декларацію ратифікувала більшість д-в світу, в т. ч. Україна. Складається з преамбули та 30 статей. Документ проголосив невід'ємне й обов'язкове дотримання широкого кола громадян., політ., екон., соціальних і культ. прав людини. Всі 30 статей базуються на визнанні гідності всіх людей, рівності їхніх прав, що є необхідною передумовою свободи, справедливості та заг. миру. Декларація проголошує, що права і свободи людини не можуть бути обмежені за ознаками статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політ. переконань, нац. або соціального походження, майнового стану. Серед проголошених прав найважливішими є такі: рівність усіх перед законом, презумпція невинності, недоторканність особи, недопустимість неправомірного втручання в особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, честь і репутацію людини, право на політ. діяльність, працю та захист від безробіття, на власність, відпочинок, освіту, соціальне забезпечення, право виїзду зі своєї країни та безперешкодного повернення до неї, право на свободу переконань і вільне їх поширення. Положення З.д.п.л. стали правовою основою для стандартів, прийнятих Радою Європи, та для удоскона-лення нац. правових систем, які гарантують неухильне й послідовне дотримання прав людини. Розділ II Конституції України 1996 зафіксував права, свободи та обов'язки людини і громадянина, які відповідають стандартам декларації та ін. міжнар.-правовим актам. Положення З.д.п.л. стали нормами прямої дії для сучасного вітчизн. законодавства.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Дженіс М. та ін. Європейське право у галузі прав людини: Джерела і практика застосування. К., 1997
  2. Мармазов В.Є., Піляєв І.С. Україна в політико–правовому просторі Ради Європи: досвід і проблеми. К., 1999.

Посилання:
  • ГЕНЕРАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ
  • КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ 1996
  • РАДА ЄВРОПИ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ

  • Пов'язані терміни:
  • ІММІГРАНТ
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ 1990–1996
  • КОРЕЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ
  • МІЖНАРОДНА КОНВЕНЦІЯ ПРО ЛІКВІДАЦІЮ ВСІХ ФОРМ РАСОВОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ
  • МІЖНАРОДНІ ПАКТИ ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ.


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)