ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЗАГАЛЬНА ІСТОРІЯ, ЯК ТЕРМІН

  Бібліографічне посилання: Стельмах С.П. ЗАГАЛЬНА ІСТОРІЯ, як термін [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Zagalna_istoriy_termin (останній перегляд: 19.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЗАГАЛЬНА ІСТОРІЯ, ЯК ТЕРМІН

ЗАГАЛЬНА ІСТОРІЯ, як термін. Термін "загальна історія" у вітчизн. історичній науці був широко вживаним у 19 – на поч. 20 ст. Ним позначався комплекс істор. дисциплін, до якого входили: зарубіжна історія, стародавня історія та спеціальні історичні дисципліни. Словосполучення "загальна історія" (рос. – "всеобщая история") вживалося також для найменування кафедр історико-філол. ф-тів у Харків., Київ. та Новорос. (Одеса) ун-тах.

У зарубіжній істор. літ. термін "загальна історія" з'являється в серед. 18 ст. (1752 вийшла праця філософа-вольфіанця І.Хладеніуса "Загальна історична наука") для означення нового розуміння історії – не як "універсальної історії" (historia universalis), що є "сумою" окремих подій і наставницею життя (historia magistra vitae), а як "історії", що є раціонально влаштованою системою дослідження людських дій, чия цілісність розкривається через їх осмислення ("філософія історії"; див. Філософія історії). Терміном "загальна історія" послуговувалися А.-Л.Шльоцер, І.Кант, Г.Луден, Вольтер, Ф.-П. Гізо. Засновник геттінгенської школи істориків і основоположник модерної нім. історіографії І.Гаттерер 1767–71 видавав впливовий фаховий журнал під назвою "Загальна історична бібліотека". Важливе значення для змістовного наповнення терміна мала праця В.Гумбольдта "Про завдання історіографів" (1821), в якій мета істор. науки формулювалася таким чином: "представляти кожну подію як частину сукупного, або ж уміти розпізнати в кожній події контури історії в цілому". З появою й поширенням у 2-й чв. 19 ст. "Лекцій з філософії історії" Г.-В.Геґеля термін "загальна історія" поступово почав витіснятися терміном "всесвітня історія" (нім. – Weltgeschichte).

В сучасній укр. історіографії термін "всесвітня історія" вживається як умовна назва зарубіжної історії та стародавньої історії.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Бузескул В.П. Всеобщая история и ее представители в России в ХIХ и начале ХХ века. Л.,1929
  2. Кареев Н. Основы русской социологии. СПб., 1996
  3. Вернадский Г.В. Русская историография. М., 1998
  4. Козеллек Р. Минуле майбутнє: Про семантику історичного часу. К., 2005.

Посилання:
  • ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ
  • ГЕҐЕЛЬ ГЕОРГ ВІЛЬГЕЛЬМ ФРІДРІХ
  • ІСТОРИЧНА НАУКА
  • ОДЕСА
  • ШЛЕЦЕР АВГУСТ-ЛЮДВІГ
  • СПЕЦІАЛЬНІ ІСТОРИЧНІ ДИСЦИПЛІНИ (СІД)
  • ВОЛЬТЕР


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)