ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЗАКОНИ ПРО ФЛОТ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1919

  Бібліографічне посилання: Мироненко О.М. ЗАКОНИ ПРО ФЛОТ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1919 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Zakony_pro_flot_UNR_1919 (останній перегляд: 20.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЗАКОНИ ПРО ФЛОТ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1919

ЗАКОНИ ПРО ФЛОТ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1919 – правові акти Директорії УНР про військ. флот. Закон, ухвалений 25 січ. 1919, передбачав, що військ. флот УНР складатиметься з бойових та допоміжних кораблів усіх типів з береговою інфраструктурою. Він установлював також, що всі інституції флоту УНР тимчасово мали користуватися Зводом мор. постанов Рос. імперії (1913), за винятком тих його норм, які суперечать законодавству УНР. Визначався чисельний склад флоту – 12 500 матросів та 800 старшин, з яких 4500 матросів і 400 старшин мали бути призвані 1919, решта – 1920. Дозволялася служба вільнонайманим та матросам надстрокової служби (до 50 % заг. кількості особового складу флоту). Для підготовки кадрів у Миколаєві належало відкрити академію, гардемаринські класи, курси для старшин, спец. школи для матросів. Щоб підтримати боєздатність флоту, закон регламентував для кожного корабля 10 ходових і 20 якірних днів на місяць. Постачання ВМС покладалося на Миколаївський і Маріупольський порти, запаси яких поділялися на видаткові (поновлювалися щорічно) та недоторканні (на випадок війни). Ці порти також мали здійснювати поточний і капітальний ремонт кораблів.

26 січ. 1919 Директорія УНР ухвалила спец. закон про поповнення армії та флоту УНР призовниками, а на поч. квіт. 1919 дозволила залучати до служби на флоті громадян Західної області Української Народної Республіки. Згодом був прийнятий ще один закон – "Про організацію військово-морських сил на узбережжі Чорного моря по лінії Очаків–Миколаїв–Херсон з доданням 75 верст до кожного боку трикутника". Вся ця тер. передавалася в повне підпорядкування міністру мор. справ М.Білинському з наданням йому прав команд. окремого фронту. Планувалося сформувати там два корпуси та одну д-зію мор. піхоти з громадян, які проживали в Наддніпрянщині й Наддністрянщині.

Жоден з цих законів через непереборні для Директорії УНР істор. обставини не був реалізований.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Мироненко О.М. Українізація флоту в УНР. В кн.: Українське державотворення: невитребуваний потенціал. К., 1997.

Посилання:
  • БІЛИНСЬКИЙ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • МИКОЛАЇВ
  • ЗАХІДНА ОБЛАСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (ЗО УНР)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)