ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

"ЗАКОНИ ПРО ТИМЧАСОВИЙ ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ"

  Бібліографічне посилання: Мироненко О.М. "ЗАКОНИ ПРО ТИМЧАСОВИЙ ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ" [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Zakony_pro_tymchas_derzh_ustriy_Ukrainy (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЗАКОНИ ПРО ТИМЧАСОВИЙ ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ

"ЗАКОНИ ПРО ТИМЧАСОВИЙ ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ", тимчасова конституція Української Держави. Видані гетьманом П.Скоропадським 29 квіт. 1918. Визначали компетенцію гетьмана, Ради міністрів Української Держави, Ген. суду, церкви, права та обов'язки громадян, а також законодавчу процедуру (див. Законодавча процедура та законодавчі інституції в Українській Державі). Гетьман ставав верховним правителем Української Держави: без його затвердження жоден закон не набував чинності, він призначав і звільняв отамана (голову) Ради міністрів разом з усім кабінетом, керував закордонними справами; був Верховним воєводою армії та флоту і оголошував на тій чи ін. тер. воєн., осадний або надзвичайний стан, відав помилуванням засуджених, податковою політикою тощо. РМ і члени уряду отримали право та набули обов'язків координувати діяльність певних відомств і мали нести відповідальність перед гетьманом за заг. стан держ. управління і за свої власні вказівки зокрема; за допущені ними порушення вони підлягали цивільній та карній відповідальності. Ген. суд проголошувався вищим охоронним і захисним закладом й водночас вищим судом Укр. д-ви в суд. та адм. справах. На Ген. суд покладалися також обов'язки опублікування законів. Голова і члени Ген. суду призначалися гетьманом. Спец. розділ "Права і обов'язки українських козаків і громадян" робив наголос не на правах, а насамперед на обов'язках нас.: захищати держ. лад, сплачувати податки й мито та відбувати ін. повинності.

"Закони…" гарантували: 1) недоторканність особи ("ніхто не може підлягати переслідуванню за злочинні вчинки тільки як у черзі, законом визначеній; ніхто не може бути затриманий під вартою, крім як у випадках, законом визначених; ніхто не може бути судимий і покараний, крім як за злочинні вчинки, передбачені існуючими в час їх здійснення законами"); 2) недоторканність житла ("оселя кожного недоторканна; робити обшукання й виїмку у будинку без згоди його господаря можливо не інакше, як у випадках і порядку, законом визначених"); 3) вільне пересування, обрання місця мешкання і праці; 4) свободу зібрань ("українські козаки і громадяни мають право робити зібрання в межах, не шкідливих законам, мирно і без зброї"); 5) свободу слова і друку ("кожний може в межах, установлених законом, висловлювати і писати свої думки, а рівно розповсюджувати їх шляхом друку або іншими засобами"); 6) свободу об'єднання в громад. орг-ції ("українські козаки і громадяни мають право гуртувати громадян у спілки в межах, не противних законам"); 7) свободу віросповідання ("всі мешканці на території України користуються кожний повсемісно свобідним відправленням їх віри і богослужінням по обряду оної"), але "первенствуючою" в Укр. Д-ві визнавалася правосл. християн. віра (див. Православ'я).

Закони, які приймались Укр. Державою, проголошувались обов'язковими для всіх укр. громадян та іноземців, які перебувають в її межах. Вони набували чинності після опублікування. Незнання закону не позбавляло винного відповідальності за його порушення. Проекти законів розроблялися в мін-вах, обговорювалися й схвалювалися на засіданнях РМ, а потім передавалися на затвердження гетьманові. Право офіц. тлумачення законів надавалося членам уряду, але таке тлумачення підлягало попередній ухвалі KM.

У груд. 1918 "Закони..." були скасовані Директорією УНР.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Шелухин С. Історично–правні підстави української державності. Вінніпег, 1929
  2. Стахів М. Гетьманський режим в 1918 і його праводержавна якість. Скрентон. 1950
  3. Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918. К.–Філадельфія, 1995
  4. Мироненко О.М. Українська Держава. В кн.: Українське державотворення: невитребуваний потенціал. К., 1997.

Посилання:
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ПРАВОСЛАВ'Я
  • РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
  • СКОРОПАДСЬКИЙ ПАВЛО ПЕТРОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА
  • ЗАКОНОДАВЧА ПРОЦЕДУРА ТА ЗАКОНОДАВЧІ ІНСТИТУЦІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ ДЕРЖАВІ

  • Пов'язані терміни:
  • КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 1918
  • МОНАРХІЯ
  • РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
  • ЗАКОНОДАВЧА ПРОЦЕДУРА ТА ЗАКОНОДАВЧІ ІНСТИТУЦІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ ДЕРЖАВІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)