ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЗАВАДОВСЬКИЙ ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Голобуцький П.В. ЗАВАДОВСЬКИЙ Петро Васильович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Zavadovsky_P (останній перегляд: 19.12.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЗАВАДОВСЬКИЙ ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ

ЗАВАДОВСЬКИЙ Петро Васильович (1739–22(10).01.1812) – рос. держ. діяч, сенатор (1780), дійсний таємний радник (1793), міністр нар. освіти (1802–10), граф (1793, 1795). Н. в с. Красновичі Черніг. губ. (нині тер. РФ). Початкову освіту отримав у домі свого дядька за матір'ю Михайла Ширая (див. Шираї), стародубського підкоморія. В підлітковому віці був відправлений для навчання в єзуїтське уч-ще (див. Єзуїтські школи) м. Орша (нині місто Вітебської обл., Білорусь). Після закінчення уч-ща слухав лекції в Київ. акад. (див. Києво-Могилянська академія). Служив дрібним чиновником (повитчиком) у Малоросійській колегії, а згодом поступив до канцелярії малорос. ген.-губернатора П.Румянцева(див. П.Румянцев-Задунайський), який був одночасно і президентом Малорос. колегії. П.Румянцев звернув увагу на здібного й діловитого молодого урядовця і почав доручати йому важливі справи. Під час російсько-турецької війни 1768–1774 П.Румянцев був призначений команд. спочатку 2-ї армії, а згодом 1-ї армії й узяв З. із собою правителем секретної канцелярії. На війні З. відзначився в битвах при Ларзі і Кагулі. Разом з С.Воронцовим редагував текст Кючук-Кайнаджирського мирного договору 1774. 1775 супроводжував П.Румянцева до Санкт-Петербурга. Потрапив у поле зору імп. Катерини II і на два роки став її кабінет-секретарем та фаворитом. Був нагороджений великими маєтками в Чернігівській та Могильовській губерніях. Після 1777 засідає в Правительствуючому Сенаті, управляє банками, головує в Комісії законів, ревізує присутственні місця, відає навч. закладами. Підтримує дружбу з О.Безбородьком .Був головою Комісії з запровадження нар. уч-щ. Намагався поповнювати склад учителів нар. уч-щ охочими з числа студентів Київ. акад. В листі до митрополита Київ. і Галицького (Самуїла Миславського), датованому 4 жовт. 1789, З. просив останнього рекомендувати йому 15 "охочих, які б побажали собі вчительське звання отримати", бо, як він сам пересвідчився, "між усіма присланими для заняття вчительських посад в Комісію з запровадження училищ в різні часи та з різних духовних семінарій найкращими, найздібнішими та й найгречнішими виявлялись завжди ті, хто навчався в Київській академії". 1793 З. наданий титул графа "Священної Римської імперії германської нації", 1795 – графа Російської імперії. Імп. Павло I підтвердив рос. графський титул і надав З. св. Андрія Первозванного орден. По смерті кн. О.Безбородька відправлений у відставку. За імп. Олександра I стає (1802) першим у Росії міністром нар. освіти. За час його служби в мін-ві в державі було відкрито багато парафіяльних шкіл, у селах – народні школи, в повітах – повітові уч-ща, в губернських містах – гімназії. Було засновано 3 ун-ти, в тому числі Харків. ун-т (нині Харківський національний університет). 1810 залишив посаду міністра, був призначений головою департаменту законів у Державнійраді Російської імперії. Завідував цензурою, уклав цензурний устав, який виявився досить ліберальним і тому невдовзі (1812) був змінений.

П. у м. С.-Петербург. Похований в Олександро-Невській лаврі.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Аскоченський В. Киев с древнейшим его училищем Академиею, ч. 2. К., 1856
  2. Листовский И.С. Граф Петро Васильевич Завадовский. "Русский архив", 1883, т. 2–3
  3. Голубцов В.В. К биографии графа Петра Васильевича Завадовского. Там само. 1887, т. 1
  4. Рождественский С.В. Исторический обзор деятельности Министерства народного просвещения. 1802–1902. т. 1. СПб., 1902
  5. Огієнко І.І. Українська церква. К., 1993.

Посилання:
  • АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО ОРДЕН
  • БЕЗБОРОДЬКО ОЛЕКСАНДР АНДРІЙОВИЧ
  • ЄЗУЇТСЬКІ ШКОЛИ
  • КАТЕРИНА ІІ, КАТЕРИНА II ОЛЕКСІЇВНА ТА ЇЇ ПОЛІТИКА СТОСОВНО УКРАЇНИ
  • ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.КАРАЗІНА
  • КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ (КМА), КИЇВСЬКА БРАТСЬКА ШКОЛА, КИЇВСЬКИЙ КОЛЕГІУМ, КИЇВСЬКА АКАДЕМІЯ, КИЇВСЬКА ДУХОВНА АКАДЕМІЯ, НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ
  • КЮЧУК-КАЙНАРДЖІЙСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1774
  • МАЛОРОСІЙСЬКА КОЛЕГІЯ
  • МИСЛАВСЬКИЙ САМУЇЛ
  • НАРОДНІ ШКОЛИ
  • ОЛЕКСАНДР І
  • ПАРАФІЯЛЬНІ ШКОЛИ
  • ПАВЛО І ПЕТРОВИЧ
  • ПІДКОМОРІЙ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1768–1774
  • РУМЯНЦЕВ-ЗАДУНАЙСЬКИЙ ПЕТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ШИРАЇ, ШИРЯЇ
  • СВЯЩЕННА РИМСЬКА ІМПЕРІЯ ГЕРМАНСЬКОЇ НАЦІЇ

  • Пов'язані терміни:
  • БЕЗБОРОДЬКО ОЛЕКСАНДР АНДРІЙОВИЧ
  • КАТЕРИНА ІІ, КАТЕРИНА II ОЛЕКСІЇВНА ТА ЇЇ ПОЛІТИКА СТОСОВНО УКРАЇНИ
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (ДО ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ)
  • КЮЧУК-КАЙНАРДЖІЙСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1774
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ЗАВАДОВСЬКІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)