ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЗЕЛЕНСЬКИЙ–ЯЦЕНКО ЛЕОНТІЙ

  Бібліографічне посилання: Голобуцький П.В. ЗЕЛЕНСЬКИЙ–ЯЦЕНКО Леонтій [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Zelensky_Ja (останній перегляд: 21.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЗЕЛЕНСЬКИЙ–ЯЦЕНКО ЛЕОНТІЙ

ЗЕЛЕНСЬКИЙ-ЯЦЕНКО Леонтій (в миру – Лука Степанович; 18.10.1729 або 1726 – поч. 1807) – церк. діяч, мандрівник і письменник. Н. в с. Мачухи (нині село Полтав. р-ну Полтав. обл.) в бідній родині, ймовірно, козака Степана Яценка та Дарії Власівни Яновської (за сімейними споминами, прадід З.-Я. по материнській лінії був региментарем польс. полку, що стояв в Україні). В юності З.-Я. жив з батьками в с. Пушкарівка (колиш. село Полтав. р-ну, нині виключено з облікових даних), де почав вчитися грамоті в Яна Орловського. Через нестатки родини змушений був покинути навчання й зайнятися кравецьким ремеслом. У 19 років став послушником Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря й через три роки був висвячений на рясофорного, далі на мантійного і, нарешті, 1759 на ієромонаха (монах в сані священика) під іменем Леонтія. 1763 відправився в подорож до святих місць: Афона, Сінаю (Сінайський п-ів в Єгипті, де знаходиться монастир св. Катерини) та Єрусалима. Вертаючись назад, зупинився в Стамбулі, де був запрошений відправляти богослужіння при Рос. посольській церкві з посвяченням у сан архімандрита Апостольського Єрусалимського престолу (див. Єрусалимський патріархат). Після посвячення у сан архімандрита З.-Я. у власних підписах ставив не прізвище батька, а прізвище свого прадіда по материнській лінії – Зеленського. Спілкування з іноз. дипломатами, любов до читання та оволодіння франц., італ., грец. і турец. мовами дали З.-Я. великі знання. Він читав в оригіналі Вольтера та сучасних йому італ. письменників, грец. богословську літ., самотужки перекладав з грец. мови. Зберігся примірник перекладеної ним книги: "Максим Пелопонесец. Изобличение душевредных новостей, Римскими папами введенных в церковь Западную… Перевел Малороссіянин, Иерусалимский архимандрит Леонтий Зеленский. В Константинополе. 1800". Після нього залишилося багато записів полемічного характеру, в т. ч. саморобний рукописний ж. "Почта духів" (назву було скопійовано з однойменного сатиричного журналу, який видавав у Санкт-Петербурзі рос. байкар І.Крилов), в якому висміюються деякі вади католицизму та протестантизму, а також вільнодумство Вольтера.

Йому належить також рукописний твір – "Младший Григорович" (10 із 13 зшитків – 1–9 і 13 – зберігалися на поч. 20 ст. в архівах С.-Петербурга та Москви). Цей твір З.-Я. почав писати під впливом виданої 1778 В.Рубаном книги подорожей до святих місць В.Григоровича-Барського (про це свідчить і назва твору). В ній описуються різні сторони життя сх. правосл. монастирів, звичаї та побут ченців. Є в ній чимало автобіографічного матеріалу. Йдеться, зокрема, про перебування автора в Полтав. Хрестовоздвиженському монастирі, відвідування ним Запорозької Січі, про життя в Стамбулі. В творі подається також галерея портретів укр. і рос. світських та церк. сановників, козацької старшини й простих січовиків, гайдамаків, купців, міщан і селян. За стилем це оповіді освіченої й дотепної людини, з характерним укр. гумором.

Серед архіву З.-Я. є й твір тогочасною укр. мовою про стару укр. школу "Украинская сказка".

П. у м. Стамбул.

Літ. спадщина З.-Я., якщо вона не втрачена, має знаходитися в рос. архівах. Ч. записок З.-Я. видав Д.Яворницький під назвою: "Две поездки в Запорожскую Сечь Яценка-Зеленского, монаха Полтавского монастыря в 1750–1751 гг." (Катеринослав, 1915).

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Яценко Лука. В кн.: Енциклопедія української діаспори, т. 4. К.–Нью–Йорк–Чикаго–Мельбурн, 1995.

Посилання:
  • АФОН
  • ЄРУСАЛИМ
  • ЄРУСАЛИМСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • ГРИГОРОВИЧ-БАРСЬКИЙ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ
  • КАТОЛИЦИЗМ
  • КОЗАЦЬКА СТАРШИНА
  • МОСКВА
  • ПОЛТАВСЬКИЙ ХРЕСТОВОЗДВИЖЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • ПРОТЕСТАНТИЗМ
  • РУБАН ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СТАМБУЛ
  • ВОЛЬТЕР
  • ЯВОРНИЦЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • ЗАПОРОЗЬКА СІЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)