ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЗЕЛІНСЬКИЙ МИКОЛА ДМИТРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Шолох Я.Л. ЗЕЛІНСЬКИЙ Микола Дмитрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Zelinsky_M (останній перегляд: 21.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЗЕЛІНСЬКИЙ МИКОЛА ДМИТРОВИЧ

ЗЕЛІНСЬКИЙ Микола Дмитрович (06.02(25.01).1861–31.07.1953) – учений у галузі органічної та фіз. хімії, педагог. Герой Соціаліст. Праці (1945). Н. в м. Тирасполь Херсонської губернії (нині місто в Республіці Молдова). Початкову освіту здобув удома. Навч. в Ришельєвській г-зії, потім – на фіз.-мат. ф-ті Новорос. ун-ту в м. Одеса. Від 1884 працював у лабораторіях проф. Й.Вісліценуса (Лейпциг) та проф. В.Мейера (Геттінген; обидва Німеччина), спеціалізувався в галузі органічної хімії. Повернувшись із-за кордону, 1888 склав магістерський екзамен і був зарахований приват-доцентом Новорос. ун-ту. 1889 захистив магістерську дис., 1891 – докторську. Влітку 1891 брав участь у дослідженні вод Чорного моря. Разом з бактеріологом Є.Брусиловим довів, що наявний у водах сірководень має бактеріальне походження.

1893 одержав каф-ру аналітичної та органічної хімії Московського університету. На базі хім. лабораторії ун-ту в співавторстві з колегами та учнями виконав низку фундаментальних досліджень у галузі органічної хімії.

1911 у відповідь на грубе втручання Мін-ва нар. освіти в діяльність ун-ту разом з ін. професорами (усього понад 100) подав у відставку. Переїхав до Санкт-Петербурга, де займався викладацькою діяльністю в Політех. ін-ті, очоливши каф-ру товарознавства на екон. ф-ті. Продовжував свої дослідження в галузі органічної хімії, став дир. центр. лабораторії Мін-ва фінансів.

У роки Першої світової війни разом з інженером А.Кумантом сконструював перший у світі протигаз.

1917 повернувся на роботу до Моск. ун-ту, де продовжив дослідження в галузі органічної хімії. За доби рад. влади 1924 обраний чл.-кор. АН СРСР, з 1929 – акад. АН СРСР. У 1930-х рр. розробив спосіб отримання синтетичного каучуку. Згодом одним з пріоритетних напрямів його наук. досліджень стало вивчення питання про походження нафти.

Тричі був лауреатом Сталінської премії (1942, 1946, 1948). Створив школу хіміків-органіків, до якої входили Л.Несміянов, Б.Казанський, А.Баландін, Н.Шуйкін, А.Плате та ін.

Ім'я З. присвоєно Ін-ту органічної хімії РАН.

дата публікації: 2005 р.

Праці:
  1. Собрание трудов, т. 1–4. М., 1954–60
  2. Избранные труды. М., 1968.
Література:
  1. Биографии великих химиков. М., 1981
  2. Андрусев М.М., Табер А.М. Н.Д. Зелинский. М., 1984
  3. Волков В.А., Вонский Е.В. Химики: Биографический справочник. К., 1984.

Посилання:
  • ХЕРСОНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • МОСКОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • ОДЕСА
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

  • Пов'язані терміни:
  • ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)