ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЗЕМСЬКИЙ СОБОР

  Бібліографічне посилання: Мицик Ю.А. ЗЕМСЬКИЙ СОБОР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Zemsky_sobor (останній перегляд: 19.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЗЕМСЬКИЙ СОБОР

ЗЕМСЬКИЙ СОБОР – найвищий станово-представницький орган влади в Рос. д-ві в 2-й пол. 16 – 1-й пол. 17 ст. Його ухвали мали силу законодавчих актів, однак на відміну від західноєвроп. парламентів він був цілком залежним від царя й не протидіяв йому, принаймні відкрито.

З.с. скликав цар, а у випадку його смерті – митрополит (з 1589 – патріарх) та Боярська дума. Згідно з пануючою на той час у Рос. д-ві політ. доктриною, постійними учасниками З.с. були: Боярська дума та "Освячений собор", який представляв вище правосл. духовенство. Ін. групи панівного класу й міська верхівка також залучалися до роботи в З.с., але їхнє представництво не було обов'язковим.

Як правило, майбутні учасники собору обиралися на місцях відповідно до настанови "призивної" грамоти царя, в якій цар указував порядок денний і термін проведення собору, обґрунтовував необхідність його скликання, встановлював депутатську квоту тощо. Після отримання цієї грамоти на місцях кожен стан (див. Стани) обирав належну кількість своїх представників (зокрема дворянство та "дети боярские" обирали представників на своїх повітових з'їздах) і повідомляв про це царський уряд, надсилаючи через царських місц. воєвод відповідні списки депутатів. Найважливішими документами З.с. були: "соборний акт", тобто протокол скликання собору; протокол обговорення питань порядку денного; протокол визначення позицій щодо конкретного питання кожного зі станів; "приговор" бояр і думних людей, тобто постанова, ухвалена після слухань урядового "докладу".

Собори скликалися досить регулярно, на них вирішувалися життєво важливі для Рос. д-ви питання, в т. ч. про обрання царя (собори 1584, 1598, 1613, 1645, 1676, 1682), з провадження зовн. політики (собори 1618, 1621, 1637, 1642, 1651–53), вирішення внутр. справ, насамперед фінансових (собори 1612, 1616, 1632–33, 1650). Особливо часто скликалися собори в серед. 17 ст. – їх відбулося п'ять (1648–53). Така активізація діяльності була пов'язана з необхідністю стабілізації влади в Рос. д-ві, її законодавчого оформлення, з потребою приборкання соціальних виступів нар. мас, з визвольними змаганнями в Україні. Так, на З.с. 1648/49 було укладено й затверджено Соборне уложення 1649, на наступному – обговорювалися питання, пов'язані з Псковським повстанням 1650, собори 1651 і 1653 були спеціально присвячені Україні.

Отримавши пропозицію уряду Б.Хмельницького про укладення військ.-політ. союзу, позитивна відповідь на яку неминуче потягла б за собою війну з Річчю Посполитою, цар Олексій Михайлович вирішив порадитися з провідними верствами сусп-ва. 1651 лише духовенство ("Освячений собор") прийняло позитивне рішення щодо союзу з Військом Запорозьким, позиція ін. станів лишалася невизначеною. Через поразку укр. війська під Берестечком (див. Берестецька битва 1651) остаточне рішення царя Олексія Михайловича щодо укладення союзу було відкладене. З.с., який проходив з 4 черв. (25 трав.) по 11(01) жовт. 1653 (див. Земського собору рішення 1653) і був більш представницький, ніж попередній, ухвалив рішення про війну проти Речі Посполитої і про укладення рос.-укр. союзу (див. Російсько-польська війна 1654–1667, Березневі статті 1654).

З утвердженням в Рос. д-ві абсолютної монархії скликання З.с. поступово припиняється.

Матеріали соборів є нині важливим джерелом для досліджень внутр. і зовн. політики Рос. д-ви, в т. ч. щодо України, вони також проливають світло на деякі дипломатичні заходи укр. козац. уряду. Типовою вадою цих матеріалів як джерела інформації про ті чи ін. події є їхній декларативний, часом навіть демагогічний характер.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Латкин В. Материалы для истории земских соборов XVII столетия (1619–20, 1648–49 и 1651 годов). СПб., 1884
  2. Козаченко А.И. Земский собор 1653 р. "Вопросы истории", 1957, № 5
  3. Тихомиров М.Н. Сословно–представительные учреждения (земские соборы) в России XVI в. Там само, 1958, № 5
  4. Шмидт С.О. Соборы середины XVI в. "История СССР", 1960, № 4
  5. Гальперин Г.В. Форма правления Русского централизованного государства XV–XVII вв. Л., 1964
  6. Зимин А.А. Зарождение соборов. В кн.: Вопросы историографии и источниковедения, сборник 4. Казань, 1969
  7. Пронштейн А.П. Методика исторического источниковедения. Ростов–на–Дону, 1976
  8. Мицик Ю.А. Джерела з історії Національно–визвольної війни українського народу середини XVII століття. Дніпропетровськ, 1996.

Посилання:
  • БЕРЕСТЕЦЬКА БИТВА 1651 Р.
  • БЕРЕЗНЕВІ СТАТТІ 1654 Р.
  • БОЯРСЬКА ДУМА
  • ДУХОВЕНСТВО
  • ДВОРЯНСТВО
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН
  • МИТРОПОЛИТ
  • ОЛЕКСІЙ МИХАЙЛОВИЧ
  • ПАРЛАМЕНТ
  • ПАТРІАРХ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РОСІЙСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 1654–1667
  • СОБОРНЕ УЛОЖЕННЯ 1649
  • СТАНИ, УСТАЛЕНІ СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ В СЕРЕДНЬОВІЧНИХ ТА РАННЬОМОДЕРНИХ СУСП-ВАХ
  • ЦАР
  • ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ
  • ВОЄВОДА
  • ЗЕМСЬКОГО СОБОРУ РІШЕННЯ 1653

  • Пов'язані терміни:
  • ЛАТКІН ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ
  • МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ
  • НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1648–1676
  • РОСІЯ
  • РОСІЙСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 1654–1667
  • СЛОВ’ЯНОФІЛЬСТВО, СЛОВ’ЯНОЛЮБСТВО
  • СОБОРИ ЗЕМСЬКІ
  • СТАНИ, УСТАЛЕНІ СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ В СЕРЕДНЬОВІЧНИХ ТА РАННЬОМОДЕРНИХ СУСП-ВАХ
  • ЗАРУЦЬКИЙ ІВАН МАРТИНОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)