ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЗНАЧКОВІ ТОВАРИШІ

  Бібліографічне посилання: Панашенко В.В. ЗНАЧКОВІ ТОВАРИШІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Znachkovi_tovaryshi (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЗНАЧКОВІ ТОВАРИШІ

ЗНАЧКОВІ ТОВАРИШІ – полкова старшина в Гетьманщині в кін. 17–18 ст., яка об'єднувалася під малим полковим прапором-значком (звідси й назва) і не займала будь-яких постійних урядів (посад). З.т. належали до знатного (значного) військового товариства. За військ. субординацією, як чин, були першими після сотників та військових товаришів і підпорядковувалися безпосередньо полковникові (див. Полковник козацький). Гол. обов'язком З.т. була військ. служба. Їх зобов'язували виступати у військ. походи, призначали конвоїрами під час переміщення рос. армійських полків, комісарами, направляли в різні внутр. та порубіжні "командированія", комісії, на форпости, включали в полкові лічильні комісії, залучали до виконання поточних справ Генеральної військової канцелярії та полкових канцелярій.

Гол. підставою для здобуття чину значкового товариша було володіння козац. ґрунтами, що створювало екон. базу для відбування З.т. військ. служби за власний кошт. Практикувалася передача в спадок цього чину.

З.т. належали до полкової еліти, користувалися відповідними привілеями та пільгами, а також мали перспективу службового підвищення до чину військ. товаришів або посади сотника чи полкового урядовця. Тому одержати чин З.т. прагнуло чимало полчан. У 1-й пол. 18 ст. найповажніші особи із числа З.т. могли отримати гетьман. протекцію, яка виявлялася в наданні їм додаткових пільг: звільнення від сплати податків, постоїв рос. військ тощо. Гетьман. покровительство над З.т. набуло поширення за часів Д.Апостола. Через деякий час З.т., якими опікувався гетьман, могли одержати чин бунчукового товариша.

На поч. 18 ст. кількість З.т. чітко не визначалася, а залежала від полкових потреб, бажання полковників і спритності козацької старшини. Указом імп. Анни Іванівни від 8 серп. 1734 у 10 полках число З.т. не повинно було перевищувати 420 осіб, а саме: у Ніжин., Стародубському, Черніг., Лубенському, Полтав. і Переяслав. могло бути по 50 З.т., а в Київ., Миргород., Прилуцькому і Гадяцькому – по 30. Право надання чину З.т., що тривалий час зберігалося за полковниками, перейшло до Ген. військ. канцелярії та Малоросійської колегії. Відтоді "произвожденіе" З.т. на службу відбувалося за атестатами від полковників і полкових канцелярій згідно з визначеною кількістю вакансій.

Реєстри (див. Компути) З.т. зберігалися в полкових канцеляріях, що давало можливість полковим урядовцям надавати цей чин більшій кількості козаків, ніж офіційно дозволялося. Про це свідчить ордер гетьмана К.Розумовського, яким заборонялося полковим канцеляріям набирати З.т. "сверхъ комплекта" (1763). Із 70-х рр. 18 ст. звання З.т. надавали полковим і сотенним урядовцям та служителям при виході у відставку як нагороду за військ. службу.

Указом імп. Катерини II від 24 груд. 1784 припинялося надання укр. козац. чинів і звань, а існуючі на той час козац. старшинські посади та ранги перейменувалися в рос. табельні чини (див. Табель про ранги 1722). З.т., які залишалися на службі, стали називати унтер-офіцерами.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Україна в Центрально–Східній Європі. Студії з історії XI–XVIII століть. К., 2000
  2. "Істину встановлює суд історії". Збірник на пошану Федора Павловича Шевченка, т. 2. К., 2004.

Посилання:
  • АННА ІВАНІВНА
  • АПОСТОЛ ДАНИЛО ПАВЛОВИЧ
  • БУНЧУКОВІ ТОВАРИШІ
  • ЕЛІТА
  • ГЕНЕРАЛЬНА ВІЙСЬКОВА КАНЦЕЛЯРІЯ
  • ГЕТЬМАНЩИНА
  • КАТЕРИНА ІІ, КАТЕРИНА II ОЛЕКСІЇВНА ТА ЇЇ ПОЛІТИКА СТОСОВНО УКРАЇНИ
  • КОМПУТИ
  • КОМПУТЫ
  • КОЗАЦЬКА СТАРШИНА
  • МАЛОРОСІЙСЬКА КОЛЕГІЯ
  • ПОЛК
  • ПОЛКОВНИК КОЗАЦЬКИЙ
  • РОЗУМОВСЬКИЙ КИРИЛО ГРИГОРОВИЧ
  • СОТНИК
  • ТАБЕЛЬ ПРО РАНГИ 1722
  • ВІЙСЬКОВІ ТОВАРИШІ
  • ЗНАТНЕ (ЗНАЧНЕ) ВІЙСЬКОВЕ ТОВАРИСТВО

  • Пов'язані терміни:
  • БАКУРИНСЬКІ
  • БЕЗБОРОДЬКИ
  • БОРОВИКОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ЛУКИЧ
  • БОРОЗДНИ (БОРОЗНИ)
  • БУТОВИЧІ
  • ДЕНИСЕНКО (ДЕНИСОВ) ПАВЛО
  • ГАЛЕНКОВСЬКІ
  • ГУДИМИ-ЛЕВКОВИЧІ
  • КАНЦЕЛЯРІЯ ГЕНЕРАЛЬНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АРТИЛЕРІЇ
  • КАРНОВИЧІ
  • КОНСТАНТИНОВИЧІ, КОСТЯНТИНОВИЧІ
  • КОРОПЧЕВСЬКИЙ ПАВЛО ГРИГОРОВИЧ
  • КОСАЧІ
  • КОВАНЬКИ
  • КОЗАЦТВО УКРАЇНСЬКЕ В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ
  • КИЇВСЬКА ПРИКОРДОННА КОМІСІЯ
  • КИР'ЯКОВИ
  • ЛАГОДИ
  • ЛАШКЕВИЧІ
  • ЛАЗАРЕВСЬКІ
  • ЛИШНІ
  • ЛИЗОГУБИ
  • ЛОБИСЕВИЧІ
  • МАДЗАПЕТИ (МАЗАПЕТИ)
  • МАКСИМОВИЧ ІОАНН
  • МАНДРИКИ
  • МАРТОС ІВАН РОМАНОВИЧ
  • МОДЗАЛЕВСЬКІ
  • НЕБАБИ
  • НЕМИРОВИЧІ-ДАНЧЕНКИ
  • НЕВЕРОВСЬКІ (НЕВІРОВСЬКІ)
  • ОГІЄВСЬКІ
  • ПЕТРУНКЕВИЧІ
  • ПОЛИТИКИ (ПОЛІТИКИ, ПОЛЕТИКИ)
  • ПОЛКОВА КАНЦЕЛЯРІЯ
  • ПОЛКОВИЙ СУД
  • ПОЛУБОТОК ПАВЛО ЛЕОНТІЙОВИЧ
  • РАКОВИЧІ
  • РАКУШКИ-РОМАНОВСЬКІ
  • РАНГИ ЗНАЧНОГО ВІЙСЬКОВОГО ТОВАРИСТВА
  • РАШКИ
  • РОГОВИЧІ
  • РОСЛАВЦІ
  • РУБЦІ
  • САХНО-УСТИМОВИЧІ
  • ШИРАЇ, ШИРЯЇ
  • СОЛОМКИ
  • СУДОВА РЕФОРМА В ГЕТЬМАНЩИНІ
  • СИМОНОВСЬКІ
  • ВІЙСЬКОВІ КАНЦЕЛЯРИСТИ
  • ВІЙСЬКОВІ ТОВАРИШІ
  • ЯВОРСЬКІ І ЗНАЧКО-ЯВОРСЬКІ
  • ЗАБІЛА ІВАН ІВАНОВИЧ
  • ЖДАНОВИЧІ
  • ЖУЧЕНКИ ТА ЖУКОВСЬКІ
  • ЖУРМАНИ
  • ЗНАТНЕ (ЗНАЧНЕ) ВІЙСЬКОВЕ ТОВАРИСТВО
  • ЗОЛОТАРЕНКИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)