Бібліографічне посилання: Осташко Т.С. ЗОЛОТАРЬОВ Олександр Йосипович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Zolotarov_O (останній перегляд: 16.12.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЗОЛОТАРЬОВ Олександр Йосипович (1879 – р. с. невід.) – держ. та політ. діяч, журналіст. Чл. Бунду. Н. в бідній єврейс. родині. Закінчив юрид. ф-т Моск. ун-ту. 1898 за революц. діяльність був заарештований і висланий до Херсон., згодом – Полтав. губ. 1904 виїхав до Австрії. Повернувшись 1907, працював у профспілках, 1915–17 – в єврейс. бюро праці в Москві. 1917 – чл. Української Центральної Ради і Малої ради (див. Комітет Української Центральної Ради) від Бунду, входив до ЦК партії, депутат Київ. міськ. думи, Всеукр. ради робітн. депутатів. У листоп. 1917 призначений УЦР емісаром в Одесу, 1918 – ген. контролер Української Народної Республіки. Від кін. 1918 – чл. РКП(б). За рад. влади – співпрацівник Робітничо-селянської інспекції, Держконтролю, 1922 – голова торг. делегації УСРР і РСФРР на Бл. Сході.

Репресований.