Бібліографічне посилання: Ковпаненко Н.Г. ЗУБРИЦЬКИЙ Никодим [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Zubrycky_N (останній перегляд: 20.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЗУБРИЦЬКИЙ Никодим (р. н. невід. – 1724) – гравер, рисувальник, ієромонах. Походив з Галичини. Від 1688 працював у Крехові, згодом у Львові (1691–1702) і Почаєві (1704). 1705 переїхав до Києва, 1709–24 перебував у Чернігові. Створив понад 400 гравюр різних жанрів у техніках деревориту, мідериту, офорта. Автор твору "Облога Почаєва турками" (1704) – одного з найкращих взірців історико-батального жанру в тогочасній гравюрі. Станкові твори відзначені лаконізмом, образністю, використанням контрастності силуетів ("Ісус і св. Каетан", 1703). Численні дереворити до книг позначені рисами реалізму та пошуками нових композиційних варіантів канонічних сюжетів (Анфологіон, 1692; Акафісти, 1699; Новий Завіт, 1717). Найпопулярніша робота З. – 67 офортів до "Ифіки ієрополітики" (1712) – містить образотворче тлумачення основ тогочасної сусп. етики, моралі, філософії. Гравюри насичені символіко-алегоричними образами з антич. міфології, вітчизн. фольклору, мотивами нар. звичаїв і повір'їв, передають особливості укр. пейзажу, нар. арх-ри, побутових реалій. Ілюстрації до "Ифіки…" справили значний вплив на тогочасний укр. побутовий живопис, послужили взірцем для настінних розписів, використовувалися в худож. оформленні житла, меблів, предметів побуту. Протягом 18 ст. ці ілюстрації не раз виходили у виданнях, що друкувалися у Санкт-Петербурзі, Москві, Львові, Києві, Відні.