ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЗИЗАНІЙ СТЕФАН

  Бібліографічне посилання: Дзюба О.М. ЗИЗАНІЙ Стефан [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Zyzaniy_S (останній перегляд: 21.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЗИЗАНІЙ СТЕФАН

ЗИЗАНІЙ (Кукіль-Тустановський) Стефан (чернече ім'я – Сильвестр; р. н. невід. – 1600) – церк., культ.-освіт. діяч, проповідник, письменник-полеміст. Брат Л.Зизанія. Н. в м-ку Потелич (нині село Жовківського р-ну Львів. обл.) в міщанській родині. Імовірно, мав родинні зв'язки з галицькими шляхтичами Тустановськими. Здобув добру освіту, знав церковнослов'ян. і грец. мови. 1586 став чл. Львівського братства. Впродовж 1588–92 обіймав посаду ректора Львівської братської школи, викладав у ній грец. та церковнослов'ян. мови. Очевидно, брав участь у підготовці до видання Львів. братством 1591 греко-слов'ян. граматики. 1593 переїхав до м. Вільно (нині м. Вільнюс), де став ректором братської шк. і проповідником у братській церкві. Його проповіді спрямовані проти реліг. переслідувань протестантів (див. Протестантизм) та православних (див. Православ'я). З. засуджував вищу правосл. ієрархію, яка підготувала й проголосила Берестейську церковну унію 1596. Друкарня Віленського братства опублікувала його тв. "Катехізис" (1595) і "Казаньє св. Кирила патріарха Ієрусалимського о антихристі і знаках єго..." (1596). "Катехізис" не зберігся, однак осн. його положення викладені опонентом З. – єзуїтським богословом Щ.Жебровським у кн. "Кукіль, який розсіває Стефанок Зизаній" (1595). Звідси й прізвище Зизаній, яке він одержав від своїх ідейних противників ("кукіль" грец. мовою перекладається як "зизаній"). Через реформаційні погляди, відображені в "Катехізисі", діяльність З. викликала невдоволення київ. митрополита (Михаїла Рогози).1596 на церк. соборі в Новогрудку (нині місто Гродненської обл., Білорусь) З. звинуватили в єресі й відлучили від церкви, заборонили читати прилюдно Святе Письмо, проповідувати та вчителювати. У праці "Казаньє св. Кирила…" (виданій польс. і укр. книжною мовами) в дусі реформаційних учень інтерпретовано богословський твір 4 ст. про прихід антихриста й друге пришестя Ісуса Христа. Використавши твір кальвініста Зібрандта Любберта "De Papa Romano" ("Про римського папу"), З. називає 11 ознак антихриста й висловлює думку, що таким є рим. папа. Друге пришестя Ісуса Христа автор тлумачив з позиції ранньохристиян. уявлень про Бога як захисника уярмлених, стражденних та убогих, що відповідало соціальним прагненням селянства і міськ. низів. Видана напередодні Берестейської церк. унії, книга засуджувала правосл. "владик-відступників". При підтримці королів. влади єзуїти вигнали З. з міста. 1599 він вернувся до Вільно і знову проповідував у братському Свято-Троїцькому монастирі. Проте унійці домоглися заборони його проповідницької діяльності й змусили вдруге покинути місто. З. загинув у Волощині під час паломництва. Цей факт засвідчили 1603 львів. чернець Веніамін і рогатинський священик Іван Маславський.

З. мав авторитет серед укр. та білорус. міщанства. Його подвижницька діяльність надихнула відомого вченого і поета Памво Беринду на написання віршів "На Стефана-першомученика", де в образі євангельського страстотерпця за віру проглядаються риси З. як самовідданого оборонця православ'я.

Дж.: Акты, относящиеся к истории Западной России, т. 4. СПб., 1851; Першодрукар Іван Федоров та його послідовники на Україні (XVI – перша половина XVII ст.). Збірник документів. К., 1975.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Ботвинник М. Лаврентий Зизаний. Минск, 1973
  2. Паславський І.В. З історії розвитку філософських ідей на Україні в кінці XVI – першій третині XVII ст. К., 1984
  3. Замалеев А.Ф., Зоц В.А. Отечественные мыслители позднего средневековья: конец XVI – первая треть XVII вв. К., 1990
  4. Капраль М. Неопублікований фрагмент документа стосовно релігійних поглядів Стефана Зизанія. "ЗНТШ", 1993, т. 225
  5. Старовойт О. Стефан Зизаній. Львів, 1996.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БЕРЕСТЕЙСЬКА ЦЕРКОВНА УНІЯ 1596 Р.
  • БЕРИНДА ПАМВО
  • ЄРЕСІ
  • ЄЗУЇТИ
  • ЛЬВІВСЬКА БРАТСЬКА ШКОЛА
  • ЛЬВІВСЬКЕ БРАТСТВО, СВЯТО-УСПЕНСЬКЕ СТАВРОПІГІЙСЬКЕ БРАТСТВО У ЛЬВОВІ, ЛЬВІВСЬКА СТАВРОПІГІЯ
  • ПРАВОСЛАВ'Я
  • ПРОТЕСТАНТИЗМ
  • РАГОЗА МИХАЇЛ
  • ВІЛЬНЮС
  • ВОЛОЩИНА
  • ЗИЗАНІЙ ЛАВРЕНТІЙ ІВАНОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • БАРКУЛАБІВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • БРАТСЬКІ ШКОЛИ
  • ЕТИКЕТОЗНАВСТВО
  • ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ
  • КАЛЕНДАР
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (ДО ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ)
  • КУКІЛЬ-ТУСТАНОВСЬКИЙ СТЕФАН
  • КИРИЛИЧНА УКРАЇНСЬКА РУКОПИСНА ПИСЕМНІСТЬ 11–17 СТ.
  • ЛЬВІВСЬКА БРАТСЬКА ДРУКАРНЯ
  • ЛЬВІВСЬКА БРАТСЬКА ШКОЛА
  • ЛЬВІВСЬКЕ БРАТСТВО, СВЯТО-УСПЕНСЬКЕ СТАВРОПІГІЙСЬКЕ БРАТСТВО У ЛЬВОВІ, ЛЬВІВСЬКА СТАВРОПІГІЯ
  • ПОЛЕМІЧНА ЛІТЕРАТУРА
  • ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИЧНИЙ АРХІВ УКРАЇНИ У ЛЬВОВІ
  • ЗАКОН БОЖИЙ
  • ЗИЗАНІЙ ЛАВРЕНТІЙ ІВАНОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)