ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

АВСТРІЙСЬКА МОНАРХІЯ ТА АВСТРО-УГОРЩИНА

  Бібліографічне посилання: Монолатій І.С. АВСТРІЙСЬКА МОНАРХІЯ ТА АВСТРО-УГОРЩИНА [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=avstrijska_monarkhija_ta_avstro_ugorshchyna (останній перегляд: 23.02.2019)
АВСТРІЙСЬКА МОНАРХІЯ ТА АВСТРО-УГОРЩИНА

АВСТРІЙСЬКА МОНАРХІЯ ТА АВСТРО-УГОРЩИНА. На укр. територіях, що наприкінці 18 ст. увійшли до складу Австрійс. монархії (держави Габсбургів), зберігалася попередня станова структура, яка лише набувала оформлення згідно з нормами австрійс. законодавства. Правовий статус мешканців Галичини та Буковини визначався їхньою приналежністю до певного стану: шляхти, духовенства, міщан і селян. Привілейоване становище посідали шляхта і духовенство.

Імператорські розпорядження для Галичини (1775) та Буковини поділили шляхту на магнатів та рицарів. До стану магнатів автоматично зачислялися всі власники князівських та графських титулів. Оскільки їх у Пд. Польщі було дуже мало, було вирішено, що всі ті, хто обіймав сенаторські посади (див. Сенат у Речі Посполитій), могли претендувати на графські титули. Власники нижчих повітових звань (див. Уряди земські 15—18 століть) могли на тих же умовах претендувати на титули баронів. Імператорський патент 1787 визначив правовий статус буковинської знаті та зрівняв її у правах і титулах із галицькими аристократами.

Кодифікацію всіх шляхетських привілеїв було проведено в Галичині та Буковині 1838. Із цього часу почали розрізняти права крайової та закордонної (до неї зараховували шляхту ін. д-в та ін. країв Австрійс. імперії) шляхти. Реєстр шляхетських прерогатив налічував право власності на фабулярні землі та пов’язане з ним право використання праці підданих, привілеї звернутися зі скаргою до шляхетського суду, звільнення від обов’язку військ. служби, право клопотання про пребенди (дохід та майно), що надавалося привілейованій частині катол. духовенства за виконання обов’язків, пов’язаних із займаною посадою. Проте це не давало жодних істотних політ. привілеїв. 1775 герм. імп. і австрійс. государиня Марія-Терезія Габсбург видала указ про порядок присвоєння магнатам чинів та почесних звань. Інструкція від 1775 визначила також градацію духовенства. Усіх архієпископів, єпископів та інфулатів (катол. священник, який має право носити митру) римо-католицької та греко-католицької церков зачислили до магнатів. Нижчі прелати та каноніки були зараховані до стану рицарів.

Імператорський патент Марії-Терезії від 13 червня 1775 включив Королівство Ґаліції і Лодомерії до складу "Станової організації австрійських провінцій". У документі йшлося про організацію на засадах Терезіанського статуту Галицького станового сейму як представницького органу різних соціальних верств краю. Дiяльнiсть Галицького станового сейму регламентували ординацiї 1775, 1782 i 1817. Основною була перша, терезiанська, ординацiя 1775, а наступнi двi лише дещо її доповнювали. Згiдно із цим iмператорським документом сейм повинен був складатися із представникiв трьох С. Перший стан репрезентували магнати: князi, графи та барони з Галичини, а також архієпископи (два львiвськi — римо-католицький i вiрменський), єпископи римо-католицького i греко-католицького обрядiв, iнфулати. Другий стан у сеймi був представлений рицарством, тобто вciмa iн. дворянами, прелатами та кафедральними канонiками. Магнати й рицарi могли брати участь у роботi сейму за умови вiдсутностi в них подвiйного пiдданства. Третiй стан представляли мiщани. Містa мали в сеймi обмежене представництво — лише 2 депутати вiд Львова як столицi краю, тому репрезентацiя міст у сеймi була символiчною. Згiдно з iмператорським патентом вiд 14 березня 1787 до складу сейму ввiйшли представники С. Буковини, яка з 1786 пiдпорядковувалася галицькiй адмiнiстpaції. Цей документ зачисляв буковинського єпископа до стану духовенства; осiб, надiлених титулами графiв та баpонів, — до стану магнатів; давнiх бояр i мазилiнiв (так на Буковинi титулувалася нижча шляхта) на пiдставi шляхетської iматрикації (внесення в списки) — до рицарського стану.

Австрійс. імп. Франц I Габсбург патентом від 14 квітня 1817 відновив діяльність Галицького станового сейму. Тепер сейм творили чотири стани: духовенство, магнати, рицарi та представники королiв. міст. Духовенство представляли архiєпископи, єпископи, iгумени, а також обpaні капiтулами особи римо-катол., греко-катол. i вiрмено-катол. обрядiв. Окрім цього, римо-катол. архiєпископ надiлявся званням примаса Королiвства Ґаліції i Лодомерiї та вiдповiдними правами i привiлеями. Магнатський стан охоплював ycix князiв, графiв та баpонів як Галичини й Буковини, так й iн. країв Австрійс. імперії. До рицарського стану належала шляхта, котра довела своє походження на підставі документів чи свідчень і, згідно з патентом герм. iмп. Йосифа II Габсбурга вiд 20 сiчня 1782, була записана до галицької метрики (отримала пiдтвердження належностi до дворянства). Для магнатського і рицарського станів були затверджені титули. Серед магнатів виділялися охмістр, маршалок, підкоморій, кухмістр, ловчий, конюший, сокольничий, чашник, креденценз (повірений у справах). Усі ці титули означувалися прикметником "великий", який входив до їхніх офіц. назв. Рицарі різнилися такими титулами, як архістольник, віце-маршалок, віце-підкоморій, мечник, підскарбій, віце-креденценз, хорунжий. Четвертий стан був представлений двома депутатами від м. Львів, а жодне ін. місто Галичини не отримало права на представництво в сеймі.

Попри процеси поступової політ. демократизації та поширення єдиних правових норм на всі верстви сусп-ва Австро-Угорщина (із 1867) залишалася становою д-вою до припинення свого існування 1918.


Література:
  1. Łoziński B. Galicyjski sejm stanowy (1817—1845). Lwów, 1905
  2. Настасяк І.Ю. Організація управління Галичиною і Буковиною в складі Австрії (1772—1848 рр.). К., 2006
  3. Сливка Л.В. Галицька дрібна шляхта в Австро-Угорщині (1772—1914 рр.). Івано-Франківськ, 2009
  4. Монолатій І.С. Разом, але майже окремо: Взаємодія етнополітичних акторів на західноукраїнських землях у 1867—1914 рр. Івано-Франківськ, 2010

Посилання:
  • АВСТРО-УГОРЩИНА
  • БУКОВИНА
  • ЧАШНИК
  • ГАЛИЧИНА
  • ГАЛИЦЬКИЙ СТАНОВИЙ СЕЙМ
  • ГАБСБУРГИ
  • ХОРУНЖИЙ
  • КОНЮШИЙ
  • КОРОЛІВСТВО ҐАЛІЦІЇ І ЛОДОМЕРІЇ
  • КУХМІСТР, УРЯД ПРИ ДВОРІ МОНАРХА
  • ЛОВЧИЙ
  • ЛЬВІВ
  • МАРІЯ-ТЕРЕЗІЯ
  • МАРШАЛОК
  • МЕЧНИК
  • ПІДКОМОРІЙ
  • ПІДСКАРБІЙ
  • СЕНАТ У РЕЧІ ПОСПОЛИТІЙ
  • УРЯДИ ЗЕМСЬКІ 15–18 СТОЛІТЬ У КОРОЛІВСТВІ ПОЛЬСЬКОМУ І РЕЧІ ПОСПОЛИТІЙ
  • ЙОСИФ II


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)