ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

РОМАНОВ ОЛЕКСІЙ ФЕДОРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Чисніков В.М. РОМАНОВ Олексій Федорович [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=romanov_oleksijj_fedorovych (останній перегляд: 15.11.2018)
РОМАНОВ ОЛЕКСІЙ ФЕДОРОВИЧ

РОМАНОВ Олексій Федорович (17(05).10.1875–27.05.1924) – юрист, держ. діяч, статський радник. Н. в м. Київ у сім'ї надвірного радника, син укр. письменниці О.Романової (псевдоніми – Одарка, О.Романенко). Закінчив юрид. ф-т Петерб. ун-ту (1898). Працював у Луцькому окружному суді та 1-му департаменті мін-ва юстиції Рос. імперії. 1903–14 займав посади товариша (помічника) прокурора Кишинівського, Петерб. і Псковського окружних судів. Із січня 1914 – юрисконсульт 1-го департаменту мін-ва юстиції Рос. імперії. На поч. 1915 відряджувався до Чернігова для розгляду слідчої справи щодо обвинувачення протоієрея Флерова у скоєнні злочину, передбаченого ст. 362 Уложення про покарання. У червні 1915 завідував ділопровадженням 1-го з'їзду управляючих кабінетами науково-суд. експертизи. Із січня 1917 – прокурор Віленської суд. палати. У квітні–вересні 1917 – член Надзвичайної слідчої комісії Тимчасового уряду по розслідуванню протизаконних дій колиш. вищих посадових осіб царського уряду. Після приходу до влади гетьмана П.Скоропадського переїхав до Києва, де обіймав у гетьман. уряді посаду товариша (помічника) держ. секретаря Укр. Д-ви. У липні 1918 призначений членом Адм. ген. суду Держ. Сенату Укр. Д-ви і товаришем (помічником) міністра юстиції Укр. Д-ви, а в серпні–жовтні 1918 – міністр юстиції та ген. прокурор Укр. Д-ви. Відстоював принципи неподільності Росії та був противником українізації судочинства. Виступав за збереження рос. мови і культури на Україні. Після падіння гетьман. влади перебрався до Криму. В уряді генерал-лейтенанта А.Денікіна – юрисконсульт відомства юстиції. 1920 емігрував до Сербії, де очолював рос. колонію в м. Сомбор. Залишив спогади про свою роботу в Надзвичайній слідчій комісії Тимчасового уряду (1922).

П. у с. Беочин (Бачка), поблизу м. Нови-Сад.


Література:
  1. "Новое время" (Белград), 1924, 1, 8, 25 июня
  2. Падение царского режима, т. 7. М.–Л., 1927
  3. Чисніков В.М. Романов Олексій Федорович. В кн.: Юридична енциклопедія, т. 5. К., 2003
  4. Незабытые могилы: Русское зарубежье: Некрологи 1917–1997, т. 6, кн. 1. М., 2005
  5. О службе прокурора Виленской судовой палаты А.Ф. Романова (1904). Російський державний історичний архів, ф. 1405, оп. 545, спр. 11371.

Посилання:
  • ЧЕРНІГІВ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ДЕНІКІН АНТОН ІВАНОВИЧ
  • КИЇВ
  • СКОРОПАДСЬКИЙ ПАВЛО ПЕТРОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)