ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

СПЕЦСЛУЖБИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ ПЕРІОДУ ДИРЕКТОРІЇ

  Бібліографічне посилання: Вєдєнєєв Д.В. СПЕЦСЛУЖБИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ ПЕРІОДУ ДИРЕКТОРІЇ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=spetssluzhby_ukrajinskoji_narodnoji_respubliky_periodu_dyrektoriji (останній перегляд: 22.02.2019)
СПЕЦСЛУЖБИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ ПЕРІОДУ ДИРЕКТОРІЇ

СПЕЦСЛУЖБИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ ПЕРІОДУ ДИРЕКТОРІЇ. Вищим органом управління військ. розвідкою та контррозвідкою виступала Розвідочна упра-ва (управління) Гол. управління Генштабу Армії УНР у складі функціональних відділів: загального, агентурного (агентурна розвідка проти армій противників, антиурядових озброєних рухів, інформаційно-аналітична робота, організація повстанського руху в тилу противника), контррозвідувального, польової жандармерії, закордонного (управління військовою дипломатією). Існувала "школа підготовки агентури", згодом — "школа виховання розвідників" для зафронтової роботи. Розвідка Генштабу спромоглася створити агентурні позиції в штабах, частинах і тилу Червоної армії, у рад. управлінських установах, досягнула значних успіхів у розгортанні антирад. повстансько-підпільного руху. У складі штабів д-зій і бригад діяли розвідувальні відділи або групи, які спиралися на агентурно-інформаційні джерела, підрозділи польової розвідки (сотні пішої розвідки, взводи кінної розвідки). Розвідувальні завдання виконувала авіація, працювали підрозділи радіорозвідки.

У травні 1920 у підпорядкування Розвідочній управі переведене Інформаційне бюро Корпусу військової жандармерії (ІНФІБРО), яке стало гол. координаційним органом розвідки та контррозвідки збройних сил. Центр. осередок ІНФІБРО мав відділи: внутр. догляду (контррозвідувальне обслуговування діючої армії, її тилу, населення; спец. пропаганда і контрпропаганда), зовн. догляду (зовн. спостереження, оперативно-розшукова робота), розвідочний (зафронтова та закордонна розвідка, організація повстанського руху в тилу противника, аналітична робота) та реєстраційний (оперативний облік, оперативно-технічні та криміналістичні заходи). Регіональними органами ІНФІБРО слугували філії штатних типів "А" (у складі відділів внутрішнього, зовнішнього догляду та реєстраційного), "Б" та "В" (у складі відділів внутрішнього, зовнішнього догляду), які створювали резидентури з агентів із числа місц. населення, на вузлових станціях, в арміях П.Врангеля та Н.Махна.

Військ. аташе мали вивчати політ. ситуацію та збройні сили країн перебування, їхній військово-пром. потенціал, вести аналітичну обробку зібраної інформації в інтересах дипломатії та Генштабу, проводити акції сприяння за кордоном військ. й дипломатичному відомствам.

Для проведення контррозвідувальної та військово-поліційної роботи 12 травня 1919 сформовано "Польовий курінь варти" із функціями боротьби проти шпигунства та польової жандармерії.

Для забезпечення безпеки й правопорядку в діючій армії, боротьби зі злочинністю та дезертирством, захисту комунікацій та важливих об’єктів урядом УНР 14 березня 1920 створено Корпус військ. жандармів, підпорядкований військ. міністру. Жандармерія поділялася на польову та запільну, її підрозділи на місцях підпорядковувалися військ. командуванню, губернським та повітовим комісарам. Сотні польової жандармерії існували при штабах д-зій, "польова варта" — при Корпусі січових стрільців.

На політ. департамент МВС УНР і "політичні відділи" губернської й повітової адміністрацій, створені в січні 1919, покладалися завдання виявлення та припинення антидерж. діяльності з боку політ. противників УНР, протидії шпигунству, захисту держ. ладу, протидії політ. екстремізму. Керівниками політ. департаменту МВС були Г.Кульчицький, С.Михайлів, М.Чоботарів, В.Шкляр. Осн. підрозділи: відділи внутр. інформації (контррозвідувальна робота), закордонної інформації, слідчий, юридичний, прес-бюро. 1 жовтня 1919 політ. департамент перейменований на департамент політ. інформації МВС. Циркуляр МВС від 19 травня 1920 запровадив відділи політ. інформації при губернських та повітових комісарах.

Департамент політ. інформації МВС включав відділи: загальний, внутрішній (контррозвідувальний), закордонний (розвідувальний), реєстраційний, пресовий, зв’язків із повстансько-підпільними формуваннями в Україні. Створений при Головній команді військ УНР Партизансько-повстанський штаб (керівник — Ю.Тютюнник) мав 2-й розвідувальний відділ у складі секцій офензиви (розвідки) та дефензиви (контррозвідки), які координували роботу розвідувальних та контррозвідувальних секцій повстанських формувань (районів) в УСРР. Лише 1921 в УСРР направлено до 900 розвідників, організаторів нелегальної роботи та повстанської боротьби, адже в Україні діяли щонайменше 42 значні повстанські формування.


Література:
  1. Тютюнник Ю. З поляками проти Вкраїни. Х., 1924
  2. Вєдєнєєв Д. З історії розвідки та військової дипломатії України. «Розбудова держави», 1993, № 9
  3. Розвідка і контррозвідка України: 1917—1921 рр.: Збірник документів і матеріалів. К., 1995
  4. Сідак В.С. Повстансько-партизанський штаб Державного центру УНР в еміграції (1921 р.). К., 1995
  5. З історії розвідки та контррозвідки України: 1918—1919: Збірник документів і матеріалів. К., 1996
  6. Сідак В.С. Особливості воєнно-політичної та оперативної обстановки в УНР у 1919—1920 рр. К., 1998
  7. Сідак В.С., Вронська Т.В. Визвольні змагання очима контррозвідника (документальна спадщина М. Чеботаріва). К., 2003
  8. Шевченко О.І. Органи державної безпеки Київщини: 1917—2006. К., 2006

Посилання:
  • МАХНО (МІХНЕНКО) НЕСТОР ІВАНОВИЧ
  • ТЮТЮННИК ЮРІЙ ЙОСИПОВИЧ
  • ВРАНГЕЛЬ ПЕТРО МИКОЛАЙОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)