ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ТИМКОВСЬКІ

  Бібліографічне посилання: Томазов В.В. ТИМКОВСЬКІ [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=tymkovski (останній перегляд: 15.11.2018)
ТИМКОВСЬКІ

ТИМКОВСЬКІ — два козацько- старшинські, згодом — дворянські роди. Перший походить від Тимофія (Тимка) Антоновича, козака Бубновської сотні Переяславського полку, який згідно з родовою легендою "вийшов із Задніпровської України" після Прутського походу 1711. Його ім’я стало родовим прізвищем для нащадків. Правнук його — Федір Назарович Тимковський (1739—90), переяслав. поштмейстер, полковий осавул, а згодом — колезький асесор та підсудок (1776—82) і засідатель (1782—90) Золотоніського повітового суду. Його сини — Ілля Федорович (1773—1853), правник, філолог, педагог, поет, перекладач, автор праць із правознавства, слов’ян. мовознавства, етнографії та бджільництва, почесний д-р обох прав — цивільного та карного — Московського університету (1805), почесний д-р філософії Харків. ун-ту (1807), ординарний професор рос. права (1803—11) та декан відділення морально-політ. наук (1807, 1809—11) Харків. ун-ту, візитатор навч. закладів Харків. навч. округу (1803—11), директор Новгород-Сіверської г-зії (1825—38); Іван Федорович (1778—1808), правник, поет, перекладач, зокрема роману А.Лафонтена "Природа і кохання" (М., 1799) та 3-х томів творів богослова С.Геснера (М., 1802—03); Василь Федорович (1781—1832), держ. діяч, письменник, перекладач, начальник обох відділень Азіатського департаменту МЗС Рос. імперії (1818—20), голова Оренбурзької прикордонної комісії (1820—22), чиновник з особливих доручень при командуючому Окремим Грузин. корпусом, керуючому цивільною частиною в Грузії, Астраханській та Кавказькій губерніях О.Єрмолові (1822—24), бессарабський губернатор (1825—28), статський радник, притягався до справи декабристів як член Кавказ. таємного т-ва, однак його вина та, власне, саме існування кавказ. орг-ції не були доведені; Роман Федорович (1785—1820), літературознавець та мовознавець, автор низки праць з антич. та давньорус. літератури, магістр словесності (1805), д-р філософії (1806), екстраординарний (1810—11) та ординарний (1811—20) професор кафедри рим. та грец. словесності, декан (1814—16, 1817—18) словесного відділення Моск. ун-ту, блискучий знавець "Слова о полку Ігоревім", до якого підготував фундаментальні коментарі, що залишилися неопублікованими та були втрачені, підготував наук. видання Лаврентіївського літопису (1824, незакінчене), повчання Луки Жидяти ("Русские достопримечательности", т. 1, 1815) та знайшов "Сказание о Мамаевом побоище"; Єгор Федорович (1790—1875), дипломат, сходознавець, 1821—30 — нач. відділення Азіатського департаменту МЗС Рос. імперії (1821—30), ген. консул в Яссах (нині місто в Румунії; 1830—36), нач. драгоманів (1845—52) та керівник петерб. гол. архіву (1852—66) МЗС Рос. імперії, таємний радник, 1820—21 супроводжував рос. правосл. місію в Пекін (Китай), використавши свою поїздку для всебічного знайомства з Китаєм, у результаті чого написав фундаментальну працю "Путешествие в Китай через Монголию в 1820 и 1821 годах" (СПб., 1824), дійсний член Імператорського геогр. т-ва (із 1846). Сестра братів Тимковських — Гликерія Федорівна (1788—1829), в одруженні Максимович (див. Максимовичі), була матір’ю М.Максимовича. Син Іллі Федоровича — таємний радник Василь Ілліч (1821—84), — здається, останній представник роду.

Рід внесений до 3-ї частини Родовідної книги Черніг. обл.

Ін. походження рід, що йде від козака Грунської сотні Гадяцького полку Тимофія, нащадки якого також засвоїли родове прізвище Тимковські. Син родоначальника — Осип Тимофійович (р. н. невід. — п. 1789), військ. лікар, д-р медицини (Лейденський ун-т, 1765), автор наук. розвідок. Його син — Іван Осипович (1768—1837), дійсний статський радник, д-р медицини (1793), служив у Моск. військ. шпиталі (1797—1800) та Петерб. фізикаті (1800—27), петерб. губернський цензор (1804—21), смотритель петерб. вільних пансіонів, а потім — директор г-зій та уч-щ Санкт-Петерб. губ. (1811—37), перекладач, автор мед. розвідок, герой епіграм О.Пушкіна. Один із синів Івана Осиповича — Костянтин Іванович (1814—81), лейтенант флоту, чиновник МВС Рос. імперії, член таємного т-ва М.Буташевича-Петрашевського (див. Петрашевці), 22 грудня 1849 за конфірмацією засуджений до 6-ти років арештантських рот, інший — Олександр Іванович (1804—80), генерал-майор (1853), командир Бєлгородського уланського полку (1848—53), кавалерійс. бригади (1853—57), учасник придушення польського повстання 1830—1831, генерал-лейтенант у відставці (1861), а онук — Іван Платонович (1849 — р. с. невід.), генерал-майор (1903), постійний член Артилер. к-ту Гол. артилер. управління (1903—10), генерал-лейтенант у відставці (1910).

Рід внесений до 2-ї та 3-ї частин Родовідної книги Санкт-Петерб. губернії.


Література:
  1. Шугуров Н.В. Илья Федорович Тимковский, педагог прошлого времени. «Киевская старина», 1891, т. 34, № 8—9; т. 35, № 10
  2. Тимковский Е.Ф. Воспоминания о моей жизни. Там само, 1894, т. 44, № 3
  3. Максимович М.А. Воспоминание о Тимковских. Там само, 1898, № 11

Посилання:
  • ГАДЯЦЬКИЙ ПОЛК
  • ГУБЕРНАТОР
  • ЛАВРЕНТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • ЛУКА ЖИДЯТА (ЖИРЯТА), ЛУКА НОВГОРОДСЬКИЙ
  • МАКСИМОВИЧ МИХАЙЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • МАКСИМОВИЧІ
  • МОСКОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • ОСАВУЛ
  • ПЕРЕЯСЛАВСЬКИЙ ПОЛК
  • ПЕТРАШЕВЦІ
  • ПІДСУДОК
  • ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830–1831
  • ПРУТСЬКИЙ ПОХІД 1711
  • ПУШКІН ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
  • СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ

  • Пов'язані терміни:
  • ТУРАНСЬКІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)