Україна у двосторонніх міждержавних відносинах

Плідно розвиваються міждерж. відносини України з Азербайджаном на основі договору про дружбу і співробітництво між цими країнами, підписаного в грудні 1992. Україна зацікавлена в доступі до азербайджанських енергоносіїв. Вона виступає за мирне розв’язання проблеми Карабаху відповідно до норм міжнар. права та принципів ОБСЄ. Активно зростають обсяги взаємної торгівлі. Україна сподівається використати паромну переправу Чорноморськ—Батумі як альтернативний шлях транспортування азербайджанської нафти та газу Каспію на світ. ринки. Зі зміною влади в Україні 2004 відкрилися нові можливості для якісного наповнення двостороннього співробітництва. У травні 2005 після офіц. запуску нафтопроводу Баку—Джейхан Україна висловила готовність направити своїх миротворців до Нагірного Карабаху, але лише за згодою як Вірменії, так і Азербайджану. Азербайджан не визнав анексію Криму 2014 і виступив за мирне врегулювання ситуації на Донбасі.

Зберігаються традиційні дружні зв’язки між Україною та Білоруссю. Високим залишається рівень коопераційних зв’язків між підпр-вами двох сусідніх республік. Поглибленню українсько-білорус. торговельно-екон. відносин сприяв офіц. візит у Київ президента Республіки Білорусь О.Лукашенка у травні 1997, під час якого було підписано 12 міжурядових угод і Договір про держ. кордон між Республікою Білорусь і Україною, що стало першим для України прикладом успішного вирішення цього важливого питання в її відносинах із колиш. республіками СРСР. Традиційними є тісні культ. й родинні зв’язки між укр. і білорус. народами. На рівні СНД Україна і Білорусь обрали різні стратегічні пріоритети та темпи інтеграції. 1998 було підписано Програму українсько-білорус. екон. співробітництва на період до 2008. У жовтні 2004 у Білорусі відбувся референдум, за результатами якого президент О.Лукашенко отримав можливість 2006 висувати свою кандидатуру втретє поспіль на посаду президента. Влітку 2014 Мінськ став місцем міжнар. посередницьких зусиль із замирення конфлікту на Донбасі. За умов рос. екон. блокади Білорусь є важливим експортером до України нафтопродуктів та ін. стратегічно важливих товарів.

Після припинення вірмено-азербайджанської війни успішно розвиваються міждерж. стосунки України з Вірменією. Договір про дружбу та співробітництво між ними було підписано 15 травня 1996. Вірм. община в Україні є важливою ланкою, що пов’язує дві незалежні держави та їхні народи. Починаючи з 2000, активізувалися передусім екон. аспекти співпраці. У квітні 2015 в Україні вшанували пам’ять вірмен, які загинули за часів геноциду в Осман. імперії 1915. Україна підтримує міжнар. зусилля зі справедливого врегулювання Нагірно-Карабаського конфлікту. Вірменія залишається гол. рос. військово-політ. союзником на Кавказі, що після 2014 негативно впливає на стан українсько-вірм. відносин. Після приходу до влади 2018 президент Вірменії Н.Пашинян намагався зробити вірм. зовн. політику більш багатовекторною. Проте у Євразійському екон. союзі та Договорі колективної безпеки СНД Вірменія так і не стала опонентом РФ.

Політ. стабілізація в Грузії сприяла зміцненню українсько-грузин. відносин, що розвиваються на основі Договору про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу від 13 квітня 1994 та бл. 100 різних двосторонніх угод між Україною і Грузією. Зростає обсяг взаємної торгівлі. Участь України в розбудові нафтопроводу Баку—Тбілісі—Джейхан, започаткування паромної переправи Поті—Одеса відкривають нові перспективи розбудови транспортної магістралі Європа—Кавказ. Україна підтримує територіальну цілісність Грузії і після приходу до влади в цій країні нових політ. сил. У травні 2004 Тбілісі відновив політ. контроль над Аджарією. У грудні 2004 громадяни та кер-во Грузії рішуче підтримали "Помаранчеву революцію" в Україні. Українсько-грузин. стратегічне партнерство було закріплено в "Карпатській декларації" 5 січня 2005. Після Революції гідності чимало грузин. реформаторів часів президентства М.Саакашвілі працювали у структурах укр. влади. Україна і Грузія мають тотожні позиції щодо питань європ. безпеки, засудження рос. агресії проти обох незалежних д-в, ініціюється створення зони вільної торгівлі у форматі ГУАМ.

Відносини з Казахстаном Україна будує відповідно до Договору про дружбу та співробітництво від 20 січня 1994. Україна зацікавлена у спільному використанні космодрому Байконур, розвиткові співробітництва в сировинних галузях економіки Казахстану. Зростають обсяги торгівлі між двома країнами, створюються спільні підпр-ва з перспективою виходу на сх. ринки. Протягом 2-ї пол. 1990-х рр. Казахстан став важливим постачальником нафти в Україну (кожна четверта тонна нафти, перероблена на укр. нафтопереробних з-дах, є казахською), казахський капітал залучився до приватизації укр. нафтопереробних з-дів, що є важливим кроком на шляху казахської нафти в Європу. У травні 2005 Казахстан наголошував, що в разі відмови України від повної участі в Єдиному екон. просторі ця структура мала бути створена навіть без участі України. 2017—18, коли Казахстан, так само як Україна, був непостійним членом Ради Безпеки ООН, активізувався двосторонній діалог щодо проблем регіональної і глобальної безпеки. У березні 2019 після відставки першого президента Казахстану Н.Назарбаєва його наступник К.-Ж.Токаєв підтримав ідею стосовно посередницької ролі Казахстану у врегулюванні українсько-рос. конфлікту.

На основі Договору про дружбу і співробітництво від 2 квітня 1991 та ін. двосторонніх угод динамічно розвиваються відносини України з Киргизстаном. Киргизька Республіка і Україна успішно налагоджують торговельно-екон. відносини, політ. і культ. зв’язки. Під час "Тюльпанової революції" 2010 Україна закликала конфліктуючі сторони в Киргизстані до діалогу та припинення кровопролиття. Після 2010 Киргизстан приєднався до Євразійського екон. союзу на чолі з Росією.

Важливим партнером України на пд. Європи є Молдова, міждерж. відносини з якою розвиваються на основі Договору про добросусідство, дружбу і співробітництво від 23 жовтня 1992. Україна зацікавлена у забезпеченні стабільності та територіальної цілісності незалежної Молдови і тому послідовно підтримує її зусилля, спрямовані на вирішення придністровської проблеми. Зокрема, 8 травня 1997 в Москві був підписаний Меморандум про врегулювання проблем Придністров’я, повноправним гарантом якого виступила поряд з Росією й Україна, що на той час стало реальним визнанням можливостей країни відігравати функції гаранта миру і стабільності в регіоні, відкриттям шляху для активної і повноправної участі України у розв’язанні актуальних проблем дуже близького для укр. народу регіону, де він має істор., екон., гуманітарні та ін. інтереси (більше третини населення Придністров’я — етнічні українці). 2002 було врегульовано питання спірних ділянок на українсько-молдов. кордоні. Україна наполягала на дотриманні мовних та ін. гуманітарних прав укр. діаспори у Придністров’ї. У листопаді 2003 Молдова відкинула рос. план конфедеративного об’єднання Молдови та Придністров’я. В лютому 2004 Україна і Молдова врегулювали торг. суперечки відповідно до норм та правил Світ. орг-ції торгівлі. У травні 2005 Україна висунула план придністровського врегулювання за участі ЄС та США відповідно до встановлення рівноправних зв’язків між Молдовою та Придністров’ям. 1 грудня 2005 на придністровській ділянці українсько-молдов. кордону почала працювати прикордонна місія ЄС. 2006—16 Молдова намагалася реалізувати європ. інтеграційний вибір. На президентських виборах 2016 переміг соціаліст І.Додон, який заперечував європ. та євроатлантичний вибір, наполягаючи на союзних відносинах Молдови з Росією. Незважаючи на перманентну внутрішньополіт. нестабільність у Молдові, проєвроп. та пророс. політ. сили цієї д-ви виступають за відновлення територіальної цілісності України. Молдова є важливим партнером України у програмі ЄС "Східне партнерство" та у ГУАМ.

Тривала громадян. війна у Таджикистані у 1-й пол. 1990-х рр. перешкоджала успішному розвиткові українсько-таджицьких відносин. Україна виступає за налагодження рівноправного міждерж. співробітництва із цією республікою. У складі спостерігачів ООН у Таджикистані були укр. представники. В липні 2001 під час візиту до Києва президента Таджикистану Е.Рахмона було підписано Договір про дружбу і співробітництво, а також 12 міждерж. угод. Загалом українсько-таджицькі відносини поступово переходили зі сфери співпраці у форматі СНД до суто двостороннього співробітництва.

Стратегічне значення для України мають відносини з Туркменістаном, який посідає 2-ге місце у світі за обсягом покладів природного газу. Україна зацікавлена в диверсифікації джерел енергоносіїв, необхідних для вітчизн. економіки. Протягом 1990-х рр. Туркменістан перетворився на другого після Росії постачальника газу в Україну. 1993 Туркменістан визнаний ООН нейтральною д-вою, яка відіграє важливу роль у Центр. Азії та має значний потенціал екон. розвитку. З огляду на це Україна прагне посилення позицій вітчизн. товаровиробників на туркменському ринку, зокрема брати участь у буд-ві газопроводу до Пакистану. Впродовж 2000—15 залишалася нерозв’язаною проблема погодження співвідношення між грошовою та товарною частками укр. сплати за туркменський газ. 2005 Туркменістан підвищив ціну за газ, проте відмовився підписати довготривалий контракт на 25 років. Україна висунула пропозицію щодо створення українсько-російсько-туркменського транспортного газопроводу. З 2016 Росія блокує транзит укр. товарів до Туркменістану, витісняючи Україну з ринку країн Центр. Азії.

На основі Договору про дружбу і подальше поглиблення всебічного співробітництва від 20 лютого 1998 розвиваються відносини України з Узбекистаном. Поглиблюються екон. інтеграція та кооперація між двома країнами, співробітництво на політ. рівні. Після 2001 не були реалізовані спільні проекти узбецько-укр. участі у відбудові економіки Афганістану. У травні 2005 під шквалом міжнар. критики, якій був підданий Ташкент унаслідок придушення бунту в м. Андижан, Узбекистан вийшов зі складу неформального міждерж. об’єднання ГУУАМ і взяв курс на зміцнення союзних відносин з Росією. Після смерті 2016 першого президента Узбекистану І.Каримова цей зовнішньополіт. курс Ташкента не зазнав змін.

Рос. агресія проти України 2014—19 поставила на порядок денний питання унормування відносин України з СНД. Ця міждерж. структура на той час виконала свої функції як інструмент забезпечення відносно мирного розпаду СРСР, а Україна виконувала лише ті рішення СНД, які відповідали її нац. інтересам, віддаючи пріоритет проблемам поглиблення екон. співробітництва. Співдружність виявила низьку ефективність у вирішенні низки внутрішньодерж. громадян. конфліктів (Нагірний Карабах, Абхазія, Придністровська Молдав. Республіка). 1996 було підписано договір про створення російсько-білорус. союзу. 1997 Росія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан утворили митний союз, а Україна, Грузія, Азербайджан, Молдова — неформальне об’єднання ГУАМ. У травні 2005 Україна запропонувала перейменувати ГУАМ на "Співдружність заради демократії і розвитку", щоби відкрити цю структуру для всіх країн балтійсько-чорномор. регіону. 1998 було прийнято рішення про реформування структур СНД. Зокрема, з метою надання нового імпульсу співробітництву в рамках Співдружності Україна запропонувала створити зону вільної торгівлі. 2000 Росія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан створили Євразійське екон. співтовариство. 2003 вступив у дію новий проект у рамках СНД, ініційований РФ: 18 вересня президенти Росії, Білорусі, Казахстану та України уклали в Ялті угоду про створення Єдиного економічного простору. Створювалося нове інтеграційне об’єднання, осн. зміст і кінцева мета якого були не визначені (кожна зі сторін інтерпретувала їх по-різному) і навколо якого розгорнулися гострі політ. дебати, особливо в Україні. Вихід України з СНД залишив цю орг-цію лише в історії.

Відстоюючи свої нац. інтереси, Україна намагається встановити баланс політ. та екон. відносин із країнами Зх. і Сх., Пн. й Пд. Стратегічним зовнішньополіт. чинником для реалізації демократ. та ринкових реформ в Україні є налагодження тісного співробітництва зі Сполученими Штатами Америки. Перші роки укр. незалежності були позначені певними складнощами у двосторонніх відносинах, адже США робили ставку на взаємини з Росією стосовно розв’язання більшості проблем, успадкованих від СРСР.

Переломним в українсько-амер. відносинах став 1994, проголошений у США українським. Підписання тристоронньої угоди про без’ядерний статус України було поштовхом до поліпшення американсько-укр. взаємин. А спільна заява про розвиток дружби і партнерства між Україною і США від 4 березня 1994, крім гарантій безпеки, зафіксувала формування політ. та договірно-правової основи стратегічного партнерства між Україною і США.

Фундаментальними для розвитку екон. співробітництва двох д-в є Договір про заохочення та взаємний захист інвестицій (за заг. обсягом держ. та приватних інвестицій в економіку України США 1996 посіли перше місце) і Конвенція про уникнення подвійного оподаткування та запобігання несплаті податків на доход і капітал. США порушили на саміті "Великої сімки" в Неаполі в липні 1994 питання про розгляд плану дій щодо допомоги цих д-в Україні у процесі закриття Чорнобильської АЕС, а після підписання в грудні 1995 Меморандуму про порозуміння між Україною і країнами "Великої сімки" у справі взаємних зобов’язань щодо закриття ЧАЕС амер. уряд першим виконав свої зобов’язання: до бюджету США на 1997 було включено 27 млн доларів для фінансування робіт на об’єкті "Укриття".

Реалізації стратегічного партнерства між Україною і США сприяла також Спільна заява Президента України Л.Кучми і Президента США Б.Клінтона, оприлюднена під час зустрічі на найвищому рівні 11—12 травня 1995 в Києві. США 1996 виділили 950 тис. доларів на підтримку розширення участі України у програмі Міжнар. військ. навчання та тренування. В жовтні 1997 укр. космонавт Л.Каденюк взяв участь у польоті на борту "космічного човника" НАСА. Розвиваються програми комерційних косміч. запусків. Робочий візит у США Президента України в лютому 1996 сприяв поглибленню двосторонніх зв’язків на політ. рівні, що створювало сприятливе середовище для розгортання приватних інвестицій амер. бізнесу в економіку України.

У перебігу наступного робочого візиту у США Л.Кучми у травні 1997 була започаткована робота Українсько-амер. міждерж. комісії, очолюваної главою Укр. д-ви та віце-президентом США А.Гором (міждерж. комісія Кучма—Гор була створена у вересні 1996 для поглиблення стратегічного партнерства у відносинах між Україною і США). У цьому контексті важливою для України є підтримка з боку США у Міжнар. валютному фонді та ін. фінансових установах під час розгляду питань про надання необхідних стабілізаційних кредитів для України. У 2-й пол. 1990-х рр. Україна стала третім у світі (після Ізраїлю та Єгипту) реципієнтом фінансової допомоги уряду США (1998 вона становила 225 млн доларів, у 1999 — 195 млн). США відзначають позитивну роль України у стабілізації ситуації на пострад. просторі, визнають роль України у миротворчій операції на території колиш. Югославії і, особливо, її участь із серпня 2003 у міжнар. коаліції в Іраку. Позиції США та України тотожні у багатьох актуальних питаннях сучасної міжнар. політики, зокрема щодо реформування структур ООН та еволюційного розширення НАТО на Схід Європи. США вітали поступову інтеграцію України в загальноєвроп. структури. Візит у Київ президента США Б.Клінтона 5 червня 2000 підбив підсумок українсько-амер. відносинам за період його президентства, коли ці відносини дійсно наблизилися до можливого на той час рівня стратегічного партнерства. Підтвердженням цього стала Спільна заява щодо підтримки України у процесі її вступу до Світ. орг-ції торгівлі.

Із приходом до влади в США респ. адміністрації на чолі з Дж.Бушем-молодшим 2001 розпочався новий період в українсько-амер. відносинах. У квітні 2003 Україна прийняла рішення про направлення свого військ. підрозділу до Іраку. Внаслідок цього українсько-амер. відносини вийшли на новий рівень взаємодії. США виступали за проведення чесних, прозорих, вільних, демократ. виборів Президента України. Вашингтон вітав "Помаранчеву революцію". США розглядали поступ України як важливе свідчення успішності глобальної демократ. трансформації, яка поширилася від Сх. Європи до Центр. Азії та Бл. Сходу. Новий порядок денний двосторонніх відносин після переобрання Дж.Буша-молодшого на 2-й президентський термін та обрання Президентом України В.Ющенка було сформовано за підсумками візиту 4—7 квітня 2005 укр. лідера до США. Було підписано документ під назвою "Порядок денний для нового сторіччя українсько-американського стратегічного партнерства". США висловлювали готовність сприяти вступу України до Світ. орг-ції торгівлі. Дж.Буш-молодший вітав намір України у перспективі вступити в НАТО в разі відповідності критеріям членства у Північноатлантичному альянсі. 1 липня 2005 Україна скасувала візовий режим для громадян США. Проте на тлі надзвичайних заходів безпеки, які у США застосовувалися задля інтенсивної боротьби із загрозою світ. тероризму, паритетне рішення щодо громадян України США так і не прийняли. Зі складнощами Конгрес США скасовував дискримінаційну поправку Джексона—Веніка (1974), яка позбавляла Україну як колишню рад. республіку статусу країни найбільшого сприяння у торгівлі. Під час візиту Президента України В.Ющенка до США (13—17 вересня 2005) заради цього були залучені впливові лобістські кола укр. та єврейс. діаспор США. 21 листопада 2005 Сенат США рекомендував Палаті представників Конгресу нарешті скасувати зазначену поправку. Успішно розвивалось українсько-амер. гуманітарне співробітництво. В Україні діє амер. "Корпус миру". 27 листопада 2005 фонд колиш. Президента США Б.Клінтона уклав угоду про співробітництво з недерж. орг-ціями України у процесі боротьби проти ВІЛ-СНІД.

2 грудня 2005 держ. департамент США вітав активну участь України у створенні "Спільноти демократичного вибору". Сполучені Штати закликали ЄС не зачиняти двері перед демократ. Україною. Свідченням досягнення якісно нового стану стабільності та прогнозованості українсько-амер. відносин стало збереження рівня їхньої інтенсивності та ефективності й після того, як 30 грудня 2005 укр. миротворці були виведені з Іраку. У січні 2006 США розпочали процедуру надання Україні статусу країни з ринковою економікою, що мало забезпечити її вступ до Світ. орг-ції торгівлі. За президентства Б.Обами (2009—16) українсько-амер. відносини пережили різні часи. За президентства В.Януковича (2010—13) США критикували авторитарні антидемократ. тенденції у внутрішньополіт. житті України, але цілковито В.Януковича не ізолювали. Рубікон було перейдено під час Революції гідності (листопад 2013 — лютий 2014), коли США активно підтримали демократ. зміни в Україні. У березні 2014 США запровадили екон. санкції проти Росії за її агресію в Україні та анексію Криму та фактично очолили масштабну підтримку міжнар. співтовариством України. Однак адміністрація президента Б.Обами так і не надала Україні летальної зброї, що було зроблено вже новою адміністрацією. Президент США Д.Трамп, попри звинувачення від Демократ. партії у зв’язках із Росією, підтримав двопарт. консенсус (Респ. і Демократ. партій) у Конгресі США стосовно збільшення обсягу фінансової допомоги Україні. США закликали партнерів по НАТО розглянути питання надання Україні Плану дій щодо членства у Північноатлантичному альянсі.