Бібліографічне посилання: Скрипник П.І. ЕСКІ-КЕРМЕН [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Eski_Kermen (останній перегляд: 13.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЕСКІ-КЕРМЕН (татар. – стара фортеця) – середньовічне городище, розташов. за 25 км від м. Бахчисарай. Заг. пл. – бл. 10 га. Як укріплений пункт виник у 5 – поч. 6 ст. Заснувала Е.-К. частина скіфо-сарматів (див. Скіфи, Сармати), яких гуни після падіння Скіф. д-ви витіснили в передгір'я Крим. гір. На плато, де розташов. городище, знаходиться понад 300 штучних печер.

Був значним ремісничим і торг. центром. Нас. займалося землеробством, скотарством, виноградарством. На рубежі 8–9 ст., очевидно, хозари зруйнували фортечні споруди, саме ж місто існувало до 1299, коли його спалили війська еміра Ногая. Від 1938 територія городища оголошена заповідником і передана Бахчисарайському історико-культурному заповідникові.