ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГАРКУША (ГОРКУША, ОРКУША) ФИЛОН

  Бібліографічне посилання: Мицик Ю.А. ГАРКУША (Горкуша, Оркуша) Филон [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Garkusha_F (останній перегляд: 20.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГАРКУША (ГОРКУША, ОРКУША) ФИЛОН

ГАРКУША (Горкуша, Оркуша) Филон (поч. 17 ст. – бл. 1683) – козац. полковник, дипломат, родич і сподвижник Б.Хмельницького. Н. в м. Бихов (нині місто Могильовської обл., Білорусь). На початку національної революції 1648–1676 брав у ній активну участь, очолював повстанців на Поліссі та в Білорусі, разом із М.Небабою воював там 1648. У деяких джерелах Г. названо поліським полковником. Навесні 1651 його послано Б.Хмельницьким на допомогу Т.Хмельницькому до Сіверської землі. На початку Берестецької кампанії Г. було призначено командувачем військами на укр.-білорус. прикордонні. У трав. 1651 виступив з с. Норинськ (нині село Овруцького р-ну Житомир. обл.), відбив напади ворожих військ під Чорнобилем і з'єднався з силами київ. полк. А.Ждановича. Вони успішно вели воєн. дії на берегах р. Прип'ять (прит. Дніпра), але поразка й загибель М.Небаби під с. Ріпки (нині с-ще міськ. типу Черніг. обл.) 6 лип.(26 черв.) 1651 змусила їх відступити до Димера, а потім і Києва. Під тиском угодовськи налаштованої міськ. верхівки вони покинули Київ. Г. потім узяв участь у Корсунській раді та боях із польс.-литов. військом під м. Біла Церква у верес. 1651. У берез.–квіт. 1654 Г. очолив дипломатичну місію Укр. козац. д-ви до Рос. д-ви, добився царської грамоти, якою були підтверджені усі права і вольності України. Йому вдалося прискорити похід рос. військ проти Речі Посполитої. Навесні–влітку 1657 керував групою укр. військ на тодішньому зх. кордоні Гетьманщини (Пд. Волинь). Після смерті Б.Хмельницького підтримував І.Виговського, брав участь у придушенні повстань опозиції. Після взяття Полтави І.Виговським й загибелі М.Пушкаря став полтав. полковником (трав.–листоп. 1658). Ймовірно, брав участь у Конотопській битві 1659 . Після об'єднання гетьманом П.Дорошенком Правобережної України та Лівобережної України знову став полтав. полковником (1669–78).

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Грушевський М. Історія України-Руси, т. 8–9, кн. 1–2. К., 1995–97
  2. Німчук В. Походження та історія назви "Січ". Запоріжжя, 1999.

Посилання:
  • БІЛА ЦЕРКВА
  • БІЛОРУСЬ, РЕСПУБЛІКА БІЛОРУСЬ
  • ЧОРНОБИЛЬ, МІСТО КИЇВСЬКОЇ ОБЛ.
  • ДОРОШЕНКО ПЕТРО ДОРОФІЙОВИЧ
  • ДИМЕР
  • ГЕТЬМАНЩИНА
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ТИМІШ
  • КОНОТОПСЬКА БИТВА 1659
  • КИЇВ
  • ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
  • НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1648–1676
  • НЕБАБА МАРТИН
  • ПОЛТАВА
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • ПУШКАР МАРТИН
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • ВОЛИНЬ
  • ВИГОВСЬКИЙ ІВАН ОСТАПОВИЧ
  • ЖДАНОВИЧ АНТОН МИКИТОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)