ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГЕБЕЙ ПЕТРО

  Бібліографічне посилання: Фенич В.Ф. ГЕБЕЙ Петро [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Gebej_P (останній перегляд: 25.08.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГЕБЕЙ ПЕТРО

ГЕБЕЙ Петро (20.07.1864–26.04. 1931) – церк. діяч, єпископ Мукачівської єпархії Української греко-католицької церкви (1924–31). Н. в с. Кальник Березького комітату (нині село Мукачівського р-ну Закарп. обл.). Богословську освіту здобув в Ужгородській г-зії та Центр. семінарії в Будапешті (нині столиця Угорщини). 1889 висвячений на священика, після чого мукачівський єпископ І.Пастелій призначив його префектом семінарії в Ужгороді, де він згодом став проф. церк. права й історії. Від 1892 – управитель дівочої учительської семінарії, од 1902 – консультант єпархіальної консисторії. 1906 єпископ Ю.Фірцак поставив Г. катехитом при богословській г-зії в Ужгороді. Того ж року став дир. хлоп'ячої бурси "Alum neum". 1912 від єпископа А.Паппи дістав сан каноніка й пароха кафедрального храму. Був прихильником входження Закарпатської України після Першої світової війнидо складу Чехословаччини (див. Сен-Жерменський мирний договір 1919). 1922 – ген. вікарій і прелат. 16 лип. 1924 за рекомендацією апостольського нунція в Празі Ф.Мармадджі та за погод-женням із чехословац. урядом рим. папа Пій XI проголосив Г. мукачівським єпископом замість висланого з ЧСР до Угорщини єпископа-мадярона А.Паппа. До 1931 йому вдалося повернути греко-католикам відібрані у них православними церкви на Марморощині. Разом із каноніком А.Волошиним вони домоглися від уряду держ. грошової допомоги (т. зв. конгруа) греко-катол. священикам. З дозволу Г. 30 квіт. 1925 було засновано місійне т-во св.Йосафата, яке очолив о. О.Хіра. Того ж року Г. заснував "Центральну канцелярію оборони віри", метою якої було "піднести й розвинути навчання релігії й виховання молоді в християнському дусі". До т-ва мали вступити усі без винятку єпархіальні священики. На чолі організації, яка оголосила боротьбу православ'ю й комунізму, постали О.Ільницький (голова), О.Стойка (секретар), Ю.Марина (скарбник), В.Шельков, О.Хіра, І.Яцкович (радники), Е.Бокшай та В.Желтвай (редактори). Г. щиро вітав підписаний 2 лют. 1929 між урядом ЧСР і Ватиканом "Мodus Vivendi". Йому вдалося на певний час піднести моральний стан духівництва, наблизити духівництво до віруючих і відвернути від проугор. симпатій. П. у м. Ужгород.

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Pekar A. OSBM. The bishops of the Eparchy of Mukachevo with historical outlines. Pittsburgh, 1979
  2. о. Пекар А. ЧСВВ. Нариси історії церкви Закарпаття, т. 1. Рим–Львів, 1997.

Посилання:
  • БУРСА
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ФІРЦАК ЮЛІЙ
  • КОМУНІЗМ, ЯК ТЕРМІН
  • КОНСИСТОРІЯ, КИЇВСЬКА ДУХОВНА КОНСИСТОРІЯ
  • ПАСТЕЛІЙ ІВАН
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПІЙ ХІ
  • ПРАВОСЛАВ'Я
  • СЕН-ЖЕРМЕНСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1919
  • УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА
  • УЖГОРОД
  • ВАТИКАН
  • ВОЛОШИН АВГУСТИН ІВАНОВИЧ
  • ЗАКАРПАТСЬКА УКРАЇНА, ЗАКАРПАТТЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)