ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГЕНДРИКОВ ІВАН СИМОНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. ГЕНДРИКОВ Іван Симонович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Gendrykov_I (останній перегляд: 19.04.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГЕНДРИКОВ ІВАН СИМОНОВИЧ

ГЕНДРИКОВ (Гендрихов) Іван Симонович (1719–16(05).05. 1778) – військ. та держ. діяч Російської імперії, граф (1742). Прадід О.Гендрикова. Син литов. селянина Симона Гейнриха (Гендрика), який по прибутті до Санкт-Петербурга отримав прізвище, утворене від його другого імені. Брат у перших Єлизавети Петрівни: його мати Христина, у дівоцтві Скавронська (Сконоромська, Сковоронська, Сковронська) – сестра Катерини I. 1732–36 навч. у шляхетському кадетському корпусі, звідки капралом Воронезького піхотного полку пішов на російсько-турецьку війну 1735–1739. Брав участь у штурмі Очаківської фортеці(1737), став сержантом, невдовзі – офіцером. 1738 – у Дністровському поході рос. армії. 1739 квартирував у Києві, Старокостянтинові, Меджибожі, Хотині, по війні повернувся до С.-Петербурга. 1741 переведений до 1-го Моск. полку. 1742 у день коронування своєї двоюрідної сестри призначений капітан-поручиком Преображенського полку, 1744 – бригадиром, камергером вел. кн. Катерини Олексіївни (дружини майбутнього царя Петра III, наступної самодержиці Катерини II). 1747 став генерал-майором, підпоручиком лейб-компанії. Відряджений в Україну забезпечити обрання гетьманом К.Розумовського, провів "елекційну" глухівську раду 1750. Отримав у подарунок від місц. старшини 10 000 рублів, крім того, самочинно прихопив із укр. скарбниці 2 000 руб. (за наказом імп. Єлизавети був змушений віддати гроші до рос. Колегії закордонних справ). 1750–62 – пом. О.Розумовського, голова слідчої комісії лейб-компанії, дійсний камергер, ген.-лейтенант. 15(04) квіт. 1762 пішов у відставку в чині ген.-аншефа. Допоміг сходженню на престол Катерини II. 16(05) лип. 1762 призначений нею шефом Кавалергардського корпусу. 10 січ. 1765 (30 груд. 1764) остаточно звільнений зі служби, після чого до смерті мешкав на Харківщині, де володів великими маєтностями. Кавалер ордена св. кн. Олександра Невського (1748), голштинського ордена св. Анни (1747). Був одружений із Катериною Бутурліною, із нею мав 10 дітей. Похований у збудованій на його кошти церкві в слободі Рубіжна (нині с. Рубіжне Вовчанського р-ну Харків. обл.).

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Катков П. Граф Иван Симонович Гендриков. В кн.: Сборник биографий кавалергардов: 1724–1762. СПб., 1901
  2. Гендриков, граф Иван Симонович. В кн.: Русский биографический словарь. М., 1914.

Посилання:
  • ЄЛИЗАВЕТА ПЕТРІВНА
  • ГЕНДРИКОВ ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ
  • КАТЕРИНА ІІ, КАТЕРИНА II ОЛЕКСІЇВНА ТА ЇЇ ПОЛІТИКА СТОСОВНО УКРАЇНИ
  • ХОТИН, МІСТО ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛ.
  • КИЇВ
  • МЕДЖИБІЖ
  • ОЧАКІВСЬКА ФОРТЕЦЯ
  • ПЕТРО ІІІ ФЕДОРОВИЧ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1735–1739
  • РОЗУМОВСЬКИЙ КИРИЛО ГРИГОРОВИЧ
  • РОЗУМОВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ ГРИГОРОВИЧ
  • РУБЛЬ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СТАРОКОСТЯНТИНІВ, МІСТО ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛ.

  • Пов'язані терміни:
  • ГЕНДРИКОВ ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ
  • ГЛУХІВСЬКІ РАДИ 1750, 1763


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)