ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ГЕРЦЕН ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Герасимова Г.П. ГЕРЦЕН Олександр Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Gercen_O (останній перегляд: 26.08.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ГЕРЦЕН ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ

ГЕРЦЕН Олександр Іванович (псевдоніми – Искандер Нионский И.(А.), Н.Огурчиков, Ю.Перхуновский, Barbar, Un Russe; 06.04(25.03).1812–21(09).01. 1870) – рос. філософ, письменник, публіцист, літ. критик, громад. і політ. діяч. Н. в м. Москва. Початкову освіту здобув дома. 1829 вступив на фіз.-мат. ф-т Моск. ун-ту. Світогляд Г. склався під впливом ідей декабристів (див. Декабристів рух) та лівих гегельянців (див. Г.-В.-Ф.Геґель), Л.Фейєрбаха і франц. соціалістів-утопістів. Разом із другом М.Огарьовим організував студентський гурток сен-сімоністів. Під час навчання опублікував у журналах низку статей на природничі теми, переклади і реферати праць зх.-європ. природознавців. Закінчив ун-т кандидатом із срібною медаллю за дис. "Аналитическое изложение солнечной системы Коперника" (1833). 1834 заарештований разом із групою колишніх гуртківців за "вільнодумство", 1835 засланий до м. Перм, звідти до м. В'ятка (нині м. Кіров), де працював у канцелярії губернатора, а згодом – до Владимира на Клязьмі (нині м. Владимир), де 1838 одружився з Н.Захар'їною. 1841 засланий до м. Новгород (нині усі міста в РФ), був радником губернського правління. 1842 подав у відставку "за станом здоров'я" і в чині надвірного радника оселився в Москві, де очолив ліве крило сусп. руху західників у їх боротьбі зі слов'янофілами. У працях "Дилетантизм в науке" (1842–43) та "Письма об изучении природы" (1845–46) вирішував корінні питання філософії. Позбавлений можливості вести активну громад. діяльність у Росії, отримавши спадщину по смерті батька (1846), під приводом необхідності лікування дружини 21 січ. 1847 назавжди залишив батьківщину і жив у Франції, Італії, Швейцарії (1847–52) як політ. емігрант; за стосунки з представниками франц. та італ. революц. кіл його було вислано з цих країн. 1849 Г. відмовився виконати наказ імп. Миколи I повернутися в Росію, через що його маєтність було секвестровано. Розчарувавшись у революц. можливостях Заходу і зх.-європ. соціалізмі, Г. зосередив свою діяльність на революц. русі Росії. Оселившись із старшим сином Олександром у Лондоні, з 25 серп. 1852 розпочав діяльність Вільної російської друкарні випуском прокламації "Юрьев день! Юрьев день! Русскому дворянству" (черв. 1853). Разом із М.Огарьовим видавав громад.-політ. зб. "Голоса из России" (1856–60), газ. "Колокол" (1857–65 – у Лондоні, 1865–67 – у Женеві; всього вийшло 245 номерів), літ.-політ. альманах "Полярная звезда" (1855–69; 7 книг – у Лондоні, 8-ма – в Женеві), а також додатки "Общее вече" (1862–64) та "Под суд!" (1859–62). Видання Г. справляли величезний вплив на громадськість; вони були заборонені для поширення в Росії і потрапляли туди нелегально (зокрема в Україну – через Одесу, Херсон, Миколаїв, Буковину та ін.). Теорія "російського соціалізму" Г. заклала основи народництва. В "Колоколі" він став на бік революційної демократії, на початку 1860-х рр. був тісно пов'язаний з кер-вом "Землі і волі", викривав грабіжницький характер "звільнення" селян у Росії 1861 (див. Селянська реформа 1861), підтримав нац.-визвол. рух у Польщі (1863), затаврував розправу царизму над М.Чернишевським (1864). Г. вів безперестанну й безкомпромісну боротьбу проти царського самодержавства шляхом публікації як власних творів, так і викривальних матеріалів про сучасне та минуле Росії, які надсилали йому численні кореспонденти з усіх куточків імперії, у т. ч. й з України. У зв'язку з переміщенням центру рос. еміграції у Швейцарію 1865 Вільну рос. друкарню було переведено до Женеви. Г. вів принципову полеміку із зх. демократами, рос. реакційною і ліберальною пресою. Був переконаний у спільності істор. долі Росії і Заходу, у правильності концепції єдності світ. істор. процесу. В останні роки життя зацікавився робітн. рухом, але не сприйняв ідей класової боротьби і диктатури пролетаріату, проголошених К.Марксом, за що зазнавав злих та несправедливих нападок з боку останнього: для К.Маркса він був панславістом (див. Панславізм), соціал-дилетантом і реакційним мислителем. П. у м. Париж. Похований на кладовищі Пер Лашез, перепохований у м. Ніцца (Франція) поруч із могилою дружини. 1872 там встановлено надгробок роботи укр. скульптора П.Забіли. Г. мав широкі й різнобічні зв'язки з Україною. Був чи не єдиним представником тодішньої рос. інтелігенції, який визнав право України на самостійну державність (ст. "Росія і Польща"). Вимагав офіц. запровадження укр. мови на тер. укр. губерній. У його виданнях відображено події сусп.-політ. життя України, він підтримував зв'язки з укр. діячами різних політ. напрямків. Його високо цінували М.Драгоманов, В.Антонович, М.Лисенко, М.Костомаров. Т.Шевченко вважав Г. "апостолом правди і волі", 1860 передав для нього примірник "Кобзаря", згадував про нього в "Щоденнику". Г. опублікував матеріали про Шевченка, а також статтю з приводу його смерті. Був особисто знайомий з Марком Вовчком, яка допомагала йому в одержанні кореспонденцій з Росії та України. І.Франко переклав "Спомини з еміграції" Г. і написав до них передмову (1911). В.Каразіну було присвячено ст. Г. "Император Александр I и В.Н.Каразин" ("Полярная звезда на 1862 г."), М.Пирогову – ст. "Киевский университет и Н.И.Пирогов" (1861). Кілька сторінок "Былого и дум" (т. 2) присвячено А.Потебні – учаснику польського повстання 1863–1864 (А.Потебня зустрічався з Г. та М.Огарьовим у Лондоні 1862–63). Перебуваючи у В'ятці, Г. спілкувався з проф. Ніжинського ліцею К.Шапалінським, засланим туди 1835. Шурином Г. був проф. Київ. ун-ту О.Селін, одружений з К.Захар'їною, сестрою дружини Г. 1853 у Лондоні Г. відвідали українці Я.Стефанович і О.Стронін (учитель М.Драгоманова); 1862 – М.Потєхін та А.Нечипоренко, за що потрапили до Петропавловської фортеці.

дата публікації: 2004 р.

Праці:
  1. Собрание сочинений т. 1–30. М., 1954–66
  2. Спомини з еміграції. Львів, 1911
  3. Листи про вивчення природи. К., 1947
  4. Вибрані філософські твори, т. 1–2. К., 1949–51
  5. Сорока-злодійка. К., 1950
  6. Минуле і думи. К., 1957
  7. Хто винен? К., 1982.
Література:
  1. Василенко К.П. Общественно-политические взгляды Герцена. "Киевская мысль", 1912, 25 берез.
  2. Грушевський М.С. У столітні роковини Герцена. "ЛНВ", 1912, т. 58
  3. Хатченко А. Герцен и Украина. Там само, № 4
  4. Дорошкевич О. До питання про вплив Герцена на Шевченка. В кн.: Шевченко, річн. 1. К., 1928
  5. Полянина Т.В. А.И.Герцен об Украине. "Литературоведение" (Львов), 1958, вып. 2
  6. Гербильский Г.Ю. Галиция в "Колоколе" А.И.Герцена и Н.П.Огарева. В кн.: Связи революционеров России и Польши XIX – начала ХХ в. М., 1968
  7. Іванченко Р. Герцен і Україна. "Дніпро", 1970, № 1
  8. Наумович С. Російські "ліберали". II. (Герцен і Україна). "Вісн. ООЧСУ" (Нью-Йорк), 1970, № 1
  9. Сарбей В.Г. "Колокол" і Україна. "УІЖ", 1972, № 8
  10. Лось Л.Ф. 120-річчя з дня виходу в світ першого номера "Колокола". "УІЖ", 1977, № 7
  11. Сухомлин Е.Г. Герцен і Франко. "Українське літературознавство", 1978, вип. 30
  12. Казьмирчук Г.Д., Смирнов В.Л. А.И.Герцен и студенты Киевского и Харьковского университетов в годы первой революционной ситуации в России. "Вопросы истории СССР. Респ. межведомственный научный сборник", 1981, вып. 26
  13. Гербільський Г.Ю. Харків’яни і "Колокол". "Прапор", 1982, № 7
  14. Герцен против самодержавия: Секретная политическая история России XVIII–XIX вв. и Вольная печать. М., 1984
  15. Казьмирчук Г.Д. та ін. О.І.Герцен: Історичні нариси. К., 1988
  16. Итенберг Б.С., Твардовская В.А. Карл Маркс и Александр Герцен: История одной вражды. "Новая и новейшая история", 1994, № 6
  17. Ковальська-Павелко І.М. Матеріали в "Колоколі" О.Герцена – історичне джерело про Волинь середини XIX в. "Наукові записки Острозької академії", т. 1, ч. 2. Острог, 1998
  18. Василенко К.П. Статті. Спогади. Листування, т. 1. К., 2002.

Посилання:
  • АНТОНОВИЧ ВОЛОДИМИР БОНІФАТІЙОВИЧ
  • БУКОВИНА
  • ЧЕРНИШЕВСЬКИЙ МИКОЛА ГАВРИЛОВИЧ
  • ДЕКАБРИСТІВ РУХ В УКРАЇНІ
  • ДРАГОМАНОВ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • ДИКТАТУРА ПРОЛЕТАРІАТУ
  • ФРАНКО ІВАН ЯКОВИЧ
  • ГЕҐЕЛЬ ГЕОРГ ВІЛЬГЕЛЬМ ФРІДРІХ
  • ІНТЕЛІГЕНЦІЯ
  • КАРАЗІН ВАСИЛЬ НАЗАРОВИЧ
  • ХЕРСОН, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • КОЛОКОЛ
  • КОСТОМАРОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • ЛИСЕНКО МИКОЛА ВІТАЛІЙОВИЧ
  • МАРКС КАРЛ ТА УКРАЇНА
  • МОСКВА
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • МИКОЛАЇВ
  • НАРОДНИЦТВО
  • ОДЕСА
  • ПАНСЛАВІЗМ
  • ПЕТРОПАВЛОВСЬКА ФОРТЕЦЯ
  • ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1863 –1864
  • ПОТЕБНЯ АНДРІЙ ОПАНАСОВИЧ
  • ПИРОГОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • СЕЛЯНСЬКА РЕФОРМА 1861
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • СЛОВ'ЯНОФІЛИ
  • СЛОВ'ЯНОФІЛИ
  • СТЕФАНОВИЧ Я. В.
  • СТРОНІН ОЛЕКСАНДР
  • ВІЛЬНА РОСІЙСЬКА ДРУКАРНЯ
  • ВОВЧОК МАРКО
  • ЗАБІЛА ПАРМЕН ПЕТРОВИЧ
  • ЗАХІДНИКИ

  • Пов'язані терміни:
  • ФРАНКО ІВАН ЯКОВИЧ
  • ФРІЧ ЙОСИП
  • ГЕ (ҐЕ) МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
  • ГОНЧАРЕНКО АГАПІЙ
  • ІСТОРІОСОФІЯ, ІСТОРІОСОФСЬКІ КОНЦЕПЦІЇ
  • КАВЕЛІН КОСТЯНТИН ДМИТРОВИЧ
  • КОЛОКОЛ
  • КОСТЕНЕЦЬКИЙ ЯКІВ ІВАНОВИЧ
  • КОТОВ ВІКТОР НИКИФОРОВИЧ
  • КОВАЛЕВСЬКИЙ МАКСИМ МАКСИМОВИЧ
  • КРАСНОПЕВЦЕВ ПЕТРО ІВАНОВИЧ
  • КРАСОВСЬКИЙ АНДРІЙ ОПАНАСОВИЧ
  • КРОНЕБЕРГ АНДРІЙ ІВАНОВИЧ
  • КУШЕЛЬОВ-БЕЗБОРОДЬКО ГРИГОРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ЛЕЛЕВЕЛЬ ЙОАХИМ
  • ЛЕСЕВИЧ ВОЛОДИМИР ВІКТОРОВИЧ
  • ЛОМОНОСОВ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЛЮБЛІНСЬКИЙ (МОТОШНОВИЧ, МОТОШНОВИЧ ЛЮБЛИНСЬКИЙ, MOTOSZNOWICZ LUBLIЅSKI) ЮЛІАН (ЮЛІЙ) КАЗИМИРОВИЧ
  • МАКСИМОВИЧ МИХАЙЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • МАРГОЛІС ЮРІЙ ДАВИДОВИЧ
  • МАРКСИЗМ ЯК ІДЕОЛОГІЧНА ТЕЧІЯ
  • МЯСОЄДОВ ГРИГОРІЙ ГРИГОРОВИЧ
  • МОРДОВЕЦЬ ДАНИЛО ЛУКИЧ
  • МУРАВЙОВ-АПОСТОЛ МАТВІЙ ІВАНОВИЧ
  • НАРОДНИКИ
  • НЕБАБИ
  • НІС СТЕПАН ДАНИЛОВИЧ
  • ОЛЕКСАНДР ІІ
  • ОРЛОВ МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ
  • ОТЕЧЕСТВЕННЫЕ ЗАПИСКИ
  • ПАССЕК ВАДИМ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ПОДЖІО ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ
  • ПОТЕБНЯ АНДРІЙ ОПАНАСОВИЧ
  • ПРОСВІТНИЦТВО
  • РУСИФІКАЦІЯ В УКРАЇНСЬКОМУ КОНТЕКСТІ
  • РИЛЄЄВ КІНДРАТ ФЕДОРОВИЧ
  • СЄРАКОВСЬКИЙ ЗИГМУНТ
  • СКІФСЬКИЙ МІФ
  • СОЦІАЛІЗМ
  • СОВРЕМЕННИК - ЖУРНАЛ (1836-1866)
  • ЗАБІЛА ПАРМЕН ПЕТРОВИЧ
  • ЗАХІДНИКИ
  • ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ 1862–1864


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)